Наша сім’я завжди була зразковим прикладом, хоча батьки навіть не розписані. Мама і тато жили душа в душу, як то кажуть. Сварки у сім’ї відбувалися досить рідко, та й ніколи не було справжніх скандалів, лише невеликі суперечки.
Тато працював на заводі з виробництва керамічної плитки, обіймав керівну посаду. Філія заводу знаходилася і в ще одному місті, яке було розташоване майже за тисячу кілометрів від нашого. Тому батькові часто доводилося їхати у відрядження, і затягувалися вони на два-три тижні.
В одне з таких відряджень ми з мамою вирішили зробити татові сюрприз. Мені тоді було 15 років. Це був жовтень місяць, і саме під час цієї поїздки батькові мало виповнитися 45 років.
Ми з мамою довго вирішували, який подарунок купити татові, як його здивувати. Але вигадати щось особливе було важко, а хотілося саме нове, неабияке. І ось мені прийшла ідея: купити будь-який подарунок та поїхати до тата, зробити йому сюрприз. Мама підтримала мене, і ось ми почали збиратися. Квитки на автобус були куплені, подарунок також. Ми зібрали необхідні речі та вирушили на автовокзал.
Батьку, звичайно, ми не говорили. Але саме це й підігрівало наш інтерес: дуже хотілося побачити здивоване обличчя батька, коли він побачить нас на порозі квартири. Раніше ми ніколи з мамою туди не їздили. Відрядження були робочі, тому часу гуляти там не було, тато навіть дзвонив не щодня, і тому він казав нам, що ми там тільки заважатимемо.
В автобусі час йшов повільно, коли чогось чекаєш, він завжди тягнеться. Але настав довгоочікуваний момент. Ми вийшли, знайшли таксі, назвали потрібну адресу, і вже за 20 хвилин опинилися біля багатоповерхового будинку, в якому на третьому поверсі знаходилася орендована квартира батька.
Мама трохи зам’ялася на порозі. Вона була не впевнена, що тато буде радий тому, що ми приїхали без попередження. Мама взагалі ніколи нікуди не йшла з дому, не попередивши батька, а тут така далека подорож.
Ми піднялися на третій поверх, я натиснула кнопку дзвінка. Двері відчинили… якась жінка.
Мама спочатку здивувалася, почала виправдовуватись, що помилилася дверима, що їй потрібна квартира 17. Жінка уважно подивилася на нас, а потім підтвердила, що ми потрапили у потрібну квартиру. І тут вийшов батько. Його очі у цей момент я ніколи не забуду. І здивування, і розгубленість. На мить мені здалося, що він похитнувся.
Мама мовчки дивилася на нього, тато мовчав також. Жінка, що стояла поряд із ним, не розуміла, що відбувається.
Порушити тишу вирішила я. Кинувшись на шию до коханого батька, я почала вітати його з днем народження. І в цей момент я почула голос жінки:
– Тато? Який тато? Хто тато?
– Зайдімо до хати, – тихо промовив батько. Почувши його голос, я одразу зрозуміла, що сталося щось погане.
Я зайшла за татом, мама залишилася стояти на порозі. Тато повернувся, взяв її за руку і завів. Я бачила в той момент, що мама перебуває у дивному стані, вона навіть не кліпала очима, а просто дивилася на тата, не відводячи погляд. Щойно зачинилися двері, жінка, яка нас зустріла в татовій квартирі, почала ображати нас.
– Я, виходить, вдома сиджу, на нього чекаю, супи йому варю, а він дочку на боці виховує! Це як виходить? І де ти цю… жінку підчепив? Чи не соромно вам, жіночко, одружених чоловіків уводити?
– Я увожу одружених чоловіків?! Та звідки ви взялися взагалі? Це мій чоловік, дорогенька! Ти вирішила, що тут його оброблятимеш, поки він у відрядження приїжджає?
– Це у які відрядження? Він тут живе та працює! І взагалі, чого це ви тут із сумками приперлися? Вирішили свою доньку віддати на виховання? Не вийде! Нагуляли – виховуйте самі, а чоловіка мого не чіпайте!
Мені здавалося, що її вже не зупинити, але в цей момент тато голосно промовив:
– Тихо. Досить говорити дурниці! Винен у всьому я, але я прошу зараз тиші!
І мама, і ця скандальна жінка замовкли. Обидві дивилися на тата, а я не знала, як поводитися.
– Таня, – він звернувся до сторонньої для нас жінки, – це справді моя дочка. Я виховую її вже 15 років і надалі не кину. Це Ганна, моя … – тато зробив тривалу паузу, підбираючи слова, – моя друга дружина.
Мама в цей момент підвела очі, вони були сповнені сліз. Схопивши мене за руку, мати рвонула до виходу. Я побігла за нею, не розуміючи, що відбувається. Всю дорогу додому мама плакала й мовчала. Я розуміла, що говорити їй зараз не хочеться, тож просто тримала її за руку на знак підтримки.
Вдома я запитала у мами, що означала розповідь тата. Мама посадила мене навпроти та сказала: «Це означає, що тато має ще одну сім’ю. Але ти маєш знати, що твій тато завжди залишиться для тебе татом. Хоч би як ми не лаялися, як би ми не жили, це твій тато».
Батько приїхав за три дні. Він посадив нас із мамою за стіл і почав розповідати. Виявилося, що з тією жінкою він одружився ще в молодості, у 21 рік. У них з’явився син, але порозуміння ніякого не було. Він не хотів кидати сім’ю, адже дитині потрібний був батько.
У 28 років його поставили керівником одного з відділів, на той час він і став приїжджати до нашого міста, де знаходилася філія заводу. Тут він і познайомився з мамою, в яку закохався, як хлопчик. А за рік з’явилася я.
Ця історія довго ще виринала у розмові батьків. На той раз тато приїхав вже на зовсім. У відрядження він більше не їхав, а з тією дружиною розлучився. Наразі мені самій вже 24, і я розумію, що мама вибачила батькові, дала нашій родині другий шанс. Навіть не знаю, знайшла б я в собі сили пробачити, як би була на місті мами.
