Настя кричала – “Відпустіть мене, відпустіть, скоро ніч, скоро моя мама прийде співати колискову, відпустіть”

Було далеко добиратися до університету з цього селища під Києвом, але ціна оренди і спокійний район з лишком окупили ці незручності. Це був маленький будиночок на два господаря з обгородженим акуратним двориком, де була невеликий, але милий дитячий майданчик з гойдалками і гіркою. По іншу стіну теж жила квартирантка. Величезна, громкоголоса манікюрниця Зіна. Шикарна пишна жінка, на жаль, із заниженою планкою соціальної відповідальності. Залицяльники приїжджали до неї всякі, від сивих старців до гарячих південців. До честі Зіни додому ночувати нікого не водила, чи боялася, що сусіди донесуть до господині квартири, чи дочку соромилася.

Доньці було п’ять років. Мила, скромна дуже замкнута дівчинка Настя. Вона мені дуже подобалася, але дівчинка погано йшла на контакт, весь час соромилася і ховалася. Можливо, виною тому було те, що мати про неї завжди говорила лише одне: «її батько не платить аліменти».

Мені навіть здавалося, що мати через це дорікає дочку хлібом, вже до того дівчинка була забита. Настя не ходила в садок, тобто раніше ходила, але після того, як вони переїхали сюди, Зіна все ніяк не могла домовитися з місцевою завідуючою. І всі дні дівчинка проводила вдома на майданчику свого дворика, або на роботі у мами.

Це була така слухняна дитина, яка навіть залишаючись без нагляду, не прагнула втекти або не послухатися. Той самий перший день, коли щось пішло не так, а я й не помітила. Настя прийшла до мене ввечері і попросила, дати їй що-небудь поїсти.

Я завела дівчинку в будинок і нагодувала, вона їла дуже акуратно, але якось поривно, як зазвичай їдять дуже голодні, але при цьому не бажають цього показувати.

Вночі, коли я лягла спати, то через стінку почула жіночий спів. Мотив був явно колисковий, але навіть через стінку я зрозуміла, що пісня чужою мовою. Тільки звідки українська жінка знає колискову іншої нації, та й навіщо?

Але як завжди буває, за поточними справами все вилітає з голови. На наступний день Настя знову підійшла до мене і попросила їжі. Я нагодувала бідну дівчинку, і помітила у ній красиво заплетені кіски. І так повторювалося з дня у день. Мені було не шкода годувати Настю, але злість на її матір зростала.

До того ж, я стала помічати, що дівчинка змарніла, помітно схудла. Стала замурзаною, неохайною, зате косички щоразу були різні, і постійна колискова на ніч. Я кожен раз хотіла запитати Зіну, звідки вона знає цю пісню, і на якій вона мові, але та мені на очі все ніяк не потрапляла.

Вже не знаю, скільки б це тривало, якби одного разу, прийшовши додому, я не виявила машини швидкої допомоги і поліції. Настю за руку вів фельдшер. Але дівчинка намагалася слабо чинити опір і твердила:

– Відпустіть мене, відпустіть, скоро ніч, скоро моя мама прийде, відпустіть … Я оторопіла, не зрозумівши, що ж сталося, мені назустріч підійшов слідчий з жахливою новиною. У лісі знайшли тіло Зіни, мабуть якийсь залицяльник її задушив і кинув в глухому місці.

Мерзотник забрав всі особисті речі, але не розрахував, що в одній з кишень блузки, збережеться візитка Зіни. По ній то і почали визначати особистість. Але найжахливіше Зіна пропала майже два тижні тому, тобто, весь цей час Настя була сама по собі, тому вона була такою голодною.

Слідчий сказав, що вдома немає ніяких слідів присутності стороннього, дівчинка була всі ці дні одна. Через тиждень приїхала господарка квартири, і я їй розповіла все як є. Вона уважно мене вислухала і розповіла про колишню господиню, тієї половинки будинку.

Там завжди жила татарка Ельвіра. Жінка все життя пропрацювала бухгалтером, так і не вийшла заміж. Років в 35 вона взяла з будинку малятка дівчинку і виховала, як рідну.

Вечорами вона співала їй колискові, а на ранок заплітала оригінальні косички. Мати буквально здувала з дочки пилинки. Поки одного разу, перед тим як піти в перший клас вони поїхали в місто, щоб одягнутися, і там дівчинка пропала в торговому центрі. Ельвіра була в не собі від горя, мучаючись від почуття провини. Вила білугою і постійно, шукала дочку, але що вона могла, простий бідний бухгалтер.

Кожні вихідні жінка їздила в місто і всюди клеїла оголошення про зникнення дочки, але тільки все марно. Через три роки таких пошуків і мук серце Ельвіри не витримало, вона померла у себе вдома, стискаючи в руках оголошення про зникнення дочки.

У той день вона знову збиралася їхати в місто. Після моя господиня навіть поривалася удочерити Настю, коли ми дізналися, що рідний батько від неї відмовився.

Але на щастя дівчинку забрала зведена тітка батька. Того хто це зробив з Зіною так і не знайшли. Після в тій половинці будинку, жило багато людей, але ніхто не скаржився. А я ще довгий час прислухалася через стінку, бажаючи почути ту колискову …

Related Post

Чому серед залицяльників не знайшлося жодного, з ким я створила б сім’ю?Чому серед залицяльників не знайшлося жодного, з ким я створила б сім’ю?

Особисте життя моє не складається – заміжньою не була, навіть тривалих відносин не виходило. Я ніби й звикла бути одна, поклалася на долю, цікава сама собі. Але буває, так кольне

facebook