Ми з братом залишилися без батьків дуже рано. Я, як молодша сестра, звісно потребувала підтримки і поради, але чекати цього від мого родича було годі. Я, незважаючи на те, що була молодшою на 5 років, постійно витягала його з різних історій, допомагала, часто давала прихисток в себе вдома.
Брат наче і цінував це все, але не переставав бути таким же йолопом як і раніше. Від батьків нам дісталися гроші в рівних частинах, тому ми поділили що було і вирішили далі йти вже кожен своєю дорогою. Я купила однокімнатну квартиру в поганенькому районі міста, брат купив авто.
Через 2 місяці сів за кермо напідпитку і повністю його розбив. Ремонтувати там було вже нічого, залишившись без орендованої квартири, на яку заробляв таксуванням на авто, брат прийшов до мене, прийняла його.
Тепер приходить і розповідає що закохався. Пояснює, яка ця дівчина добра і чуйна. Декілька разів намагався виманити в мене гроші, ще кілька разів брав на операцію і лікування яко6го такого захворювання, що я не знайшла ні в інтернеті, ні з дзвінком подрузі терапевту.
Останньою краплею стало те, що у Яри, так звали дівчину, було день народження. Я склала цукерки, каву, букет і передала братом, а згодом виявила що пропали мої сережки. Брат заявив, що нічого такого в цьому немає. Бо сережки від мами дісталися, тому і він має на них право, а Яра – майбутня дружина.
Уже навіть не знаю як йому пояснити, що не можна вирішувати такі питання ціною інших. Може ви щось порадите?