Не дозволяю внучці жити у моїй квартирі, бо ж ще як стане матір’ю там, то вже не зможу вигнати молоде подружжя

Мене мати з дитинства вчила думати про своє майбутнє самостійно, не покладаючись ні на кого іншого. Тому я завжди жила з думкою, що все в цьому житті залежить лише від мене. Мені 65 років, останні десять із яких я перебуваю в Італії. Пощастило знайти гарну роботу та влаштуватися за кордоном.

На батьківщині в мене залишилися доросла дочка, зять та онука. І ось нещодавно вона заявила, що їй нема де жити. Вона просить, щоб я пустила її до своєї квартири.

Розповідаю по порядку. Я поїхала, але своє житло вирішила не здавати. Родичі та друзі крутили пальцем біля скроні. Мовляв, як це так, квартира просто стоятиме, хоча може приносити гроші.

Але я вважаю, що краще вона залишиться цілою і неушкодженою, ніж я потім робитиму в ній ремонт на старості років після квартирантів. Я пообіцяла собі, що до 70 років повернуся додому. Весь цей час я збирала гроші, щоб вийти на пенсію і ні в чому собі не відмовляти. Працюю без вихідних і досі для цього.

Не можу сказати, що я своїх рідних балую. Але на кожне свято по 100 євро надсилаю. Тому вважаю, що моє сумління чисте. Та й чому я взагалі маю думати про матеріальний добробут своєї дочки чи онуки?

Добре, що й дочка теж непогано влаштувалася. Чоловік добре заробляє, квартира була вже своя, ремонт непоганий. Загалом донька не скаржиться. Живуть собі спокійно, на море щороку їздять. Начебто навіть відкладати виходить.

А моя внучка здуру вискочила заміж. Їй ще 25 років немає! Я у її віці про заміжжя думала в останню чергу. А вона тільки нещодавно університет закінчила – і все туди ж. Так ще й виявилося, що на дитину чекає.

Скоро я стану прабабусею, хто б міг подумати! Зоряна вийшла заміж, а про майбутнє своє не подумала. Сподівалася, що житиме з мамою та татом. Не виженуть же вони рідну дочку з дому? Тільки ось відносини з новозпеченим зятем у них не склалися абсолютно.

Донька мало не щодня дзвонила та скаржилася на цього хлопця. Адже теж молодий ще. Обдарував пузом мою онучку, а що далі робити, не знає. Ну, благо хоча б не покинув, як це часто буває.

Загалом, не можуть вони разом ужитися. Постійно сваряться, потім миряться, потім знову сваряться. Нездорова там атмосфера. Тому моя внучка і вирішила, що я пущу її пожити до своєї квартири, поки сама не повернуся з Італії. Але я не хочу цього робити.

По-перше, я знаю, чим це закінчиться. Зоряна народить, обживеться у моїй квартирі, звикне.

По-друге, за ці 5 років вона з чоловіком і дитиною, яка ростиме, може легко зіпсувати моє житло. Я не для цього залишала його пустувати усі ці роки.

А по-третє, це не моя турбота. Життя має чогось вчити. Нехай це буде для внучки добрим уроком. Я не чарівна фея.

Внучка дуже сильно образилася. Сказала, що її всі покинули та зрадили. Мовляв, ніхто не хоче допомагати. Ну, на матір свою нехай ще ображається. А я в цій історії брати участі не бажаю. І крапка!

Related Post

У мене пропала довіра до цивільної дружиниУ мене пропала довіра до цивільної дружини

Нещодавно в моїй родині, точніше з моєю дружиною коїться щось ні зрозуміле. Постійні розмови про своїх нових колег (більшу масу яких займають хлопці), нові знайомства на роботі, а також запрошує

Батьки чоловіка вимагають грошей за те, що ми живемо з нимиБатьки чоловіка вимагають грошей за те, що ми живемо з ними

Після того, як я вийшла заміж, ми з Пашею переїхали жити до його батька з матір’ю. Я сирота з раннього віку, з цієї причини була завжди одна і ніхто не

Після весілля на Люсю чекав дуже неприємний “сюрприз”Після весілля на Люсю чекав дуже неприємний “сюрприз”

Моїй подрузі ледь виповнилося 20 років, коли вона зустріла, як їй здавалося, кохання всього життя. Тридцятирічний, харизматичний, серйозний і вольовий – чоловік про якого можна тільки мріяти. Але все-таки один