Не хочу знати про зради, навіть якщо чоловік ходить на ліво, мені це не цікаво, навіщо все псувати

У свекра був день народження. Зібралася вся сім’я, і ми з чоловіком прийшли, дітей на мою маму лишили, але і що там лишати по 13 років, це аби рахувалося, лишень будинок би без нас не перевернули з своїми друзями. Не про те.

Сіли за стіл, дзвонить у мого чоловіка телефон, а ми на вулиці сиділи, там така крита альтанка у них в дворі, свекор недавно зробив, дуже гарна, а по бокам полички різні.

Туди і телефон покласти можна і сумку і так щось, якщо треба. От мій Володя і залишив телефон на поличці.

Там поруч навістка моя сиділа. Задзвонив, а чоловік якраз до шашлику з хлопцями пішов, ми з дівчатами і свекруха сидим, про своє говоримо.

Невістка питає, там якийсь Петрович дзвонить, дати телефон. Кажу навіщо, не мені ж телефонують. Треба сказати той Петрович дзвонив кілка раз, настирливо, смс писав, щось типу передзвони як будеш сам.

І мене почали накручувати, в основному молоді жінки. Перше що їм прийшло в голову взяти телефон в перевірити чи то дійсно Петрович, чи може Петрівна.

Я в шлюбі з Вовою 10 років, я знаю як він себе веде коли є хтось на стороні, адже в сім’ї за такий час всяке буває.Так от, вони мене вмовляють, щоб я перевірила. Мені це все порядком набридло, і я відповіла ось що.

Це раніше, коли мені було 20, я переживала. Зараз у нас жменя дітей і спільний побут, я впевнена в своєму чоловікові.

А якщо і це дійсно якась Петрівна, то я не хочу навіть знатии про це, адже у нас все добре в сім’ї, нащо рушити ідилію. Свекруха мене підтримала, невістка дивилася як на навіжену.

Звісно доля сумніву присутня завжди, але по суті, якщо ти не здогадуєшся про зраду, і на душі легше. Бо вибачити важче, ніж просто не знати правди.