Боюся залишатися із зятем наодинці: переживаю, що зірвусь і розповім про свої почуття. Відчуваю, що треба якось виплутатися зі складної ситуації та взяти себе до рук, щоб не зіпсувати стосунки з дочкою.
Я ще не стара і цілком приваблива жінка трохи за сорок п’ять. З чоловіком ми розійшлися ще десять років тому. Оленці, моїй дочці, було тоді п’ятнадцять. Сьогодні вона доросла дівчина, вже одружена. Її обранець, Павло, чоловік дуже хороший і сподобався мені з першого погляду.
Уважний, добрий, щедрий і при цьому дуже симпатичний. Сильні руки, накачаний торс, блакитні очі, прямо з модного журналу.
Останнім часом я почала розуміти, що потихеньку закохаюся в чоловіка доньки. Мене нестримно до нього тягне, у голові постійно крутяться думки про Пашу. Це просто якесь божевілля.
Особисте життя в мене так собі, потреби у постійному чоловіку я якось не відчувала. Зять із донькою вже третій місяць живуть у мене, у нашій трикімнатній квартирі. Чекають, коли здадуть будинок, де вони придбали свою квартиру.
Коли це станеться, точно ніхто не знає, але я розумію, що прив’язуюсь до Павла все сильніше з кожним днем.
Зі мною зять ввічливий не більш того. Ось тільки мені здається, що я з головою видаю себе голосом, рухами та мимовільними спробами доторкнутися до зятя-красеня.
Нічого не можу вдіяти, насилу тримаю себе в руках, щоб не обійняти Пашу, поки Оленка на роботі або пішла у справах. Намагаюся рідше виходити зі своєї кімнати та не залишатися наодинці з Павлом.
Нещодавно від’їжджала на вихідні з подругами, так начебто відпустило і пройшов потяг. А повернулася, побачила знов ті очі й все, відчуваю, що пропадаю.
Проблема в тому, що зять, як я вже сказала, дуже уважний. Він дійсно любить мою дочку і намагається і мені догодити у всьому. В кожній розмові з ним я не можу втриматися від того, щоб не зробити йому компліменту і не похвалити його.
Дочка ще нічого не помічає, на щастя. Та їй і на думку таке не спаде, що її власна мати поклала око на молодого чоловіка дочки.
У мене з донькою гарні стосунки та до її заміжжя ми звикли часто проводити час разом. Оленка досі вважає мене найкращою подружкою і каже, що я навіть виглядаю, як її ровесниця.
– Мамо, ти в мене найрозумніша і найсучасніша. Ось в інших дівчаток мами постійно бурчать і вже зовсім не стежать за собою. А ти в мене молодець, – повторювала дочка.
Я справді стежу за собою, у мене струнка постать і я молодо виглядаю. Чоловіки роблять мені компліменти, але будувати серйозні стосунки з кимось не хочу.
Все-таки жити у своє задоволення набагато приємніше, погодьтеся, чим готувати комусь борщі та прати шкарпетки.
З колишнім чоловіком стосунки зіпсувалися якраз через побут. Він вважав, що знайшов не дружину, а другу маму, яка так само піклуватиметься про нього.
Я ніколи й подумати не могла, що зможу закохатися не просто в чоловіка доньки, а в такого молодого хлопця. Мені завжди здавалося, що мене приваблюють старші чоловіки. Молодь має зовсім інші інтереси, вони на своїй хвилі.
Але перед Павлом не встояла б і свята. Його голос, чарівність, приємні манери та щире бажання зробити приємне вражають наповал.
Подруги з мене сміються і кажуть, що я роздмухую з мухи слона. Мовляв, поки зять поруч, треба скористатися моментом і переходити в активний наступ.
Сама не розумію, що мені потрібно. Іноді мрію, щоб дочка із зятем швидше переїхали до своєї квартири. Тоді спокуса зникне, і я зможу зосередитися на собі та своєму житті.
З іншого боку, розумію, що сильно сумуватиму за ними. Вже звикла до того, що вдома крім мене ще є хтось.
У принципі, утрьох ми непогано проводимо час. Можемо разом подивитися кіно під піцу чи пограти у настільні ігри. Одній мені буде дуже сумно. Але я розумію, що треба рвати цю прихильність, доки я не наробила дурниць.
Дуже боюся, що одного разу зірвусь і в усьому зізнаюся зятю. Душевні страждання мене просто виснажили. Не знаю, як бути, яке рішення ухвалити.
А що, якщо подруги мають рацію і найкращий спосіб позбутися бажання та спокуси – це піддатися їм? Тоді виходить, мені треба спокусити зятя? Але якщо він мене відштовхне, це завдасть мені ще більшого болю.
Загалом, я цілком виснажена морально. Втомилася ганяти одні й ті самі думки по колу. Боюся, що дочка здогадається про мої почуття до її чоловіка. Це буде не просто катастрофа, я втрачу Оленку назавжди.
