Не знаю як вчинити, послухати підлеглих, чи дати шанс новому поколінню знайти своє призвання

Коли я був ще студентом, я де тільки не намагався працювати. Всюди обіцяли золоті гори, а лишали в результаті з голою дупою. І управи на них не було. Тепер я розпочав власну справу, мені конче потрібні здорові молоді люди, з їхнім ентузіазмом, креативністю, але ніхто не хоче працювати місяць без оплати, і отримати все по факту, через таких, як колись потраплялися мені.

Мій помічник Єгор, щиро не розуміє чому я так панькаюся з цими студентами, але я трішки іншої думки. Хоча б тому, що якщо людина терміново шукає роботу, значить є потреба в грошах, тому невеликі аванси я з радістю даю, та і для фірми так буде простіше в кінці місяця видати заробітну плату, як то кажуть маленькими частинами не так замітно великі розтрати.

Але Єгор наполягає на тому, щоб видавати зарплатню так як і всім працівникам 1 раз в місяць, я йому пояснюю, що надалі так і буде, але ж і студентам треба за щось бодай доїхати на транспорті на роботу, от на такі розходи і видаю аванс.

Більшість працівників і колег проти такої системи, тимпаче що багато хто після видачі авансу просто зникав, не повертали грошей, не брали слухавку. Але я вірю в те, що нарешті сформую команду, котра буде працювати на благо нашої фірми.

Я не хочу бути як більшість тих, хто колись “кидали” на гроші мене, адже то була надія вирватися з безодні бідності і заробити бодай щось.

А тепер не знаю, чи справедлива недовіра моїх помічників, чи варто їх слухати, чи можливо вони просто лицемірні і дуже цинічні люди?