Я минулого року не стала закочувати невістці скандал, але сину сказала, що більше вона на моїй дачі з онуками жити не буде, раз не вміє поводитися.
У мене є дача не дуже далеко від міста, там можна спокійно жити з весни до осені, а якщо будинок утеплити, то взимку теж цілком нормально, всі зручності там є.
Зазвичай я там сама живу влітку з того часу, як вийшла на пенсію. Синові дача задарма не потрібна, він у нас міський житель до кінчиків волосся, а невістку я не запрошувала.
У них двоє дітей погодок, тож було не до дачі. Вона одна б тут із ними просто не впоралася, а з мене той ще помічник.
Все життя були проблеми з тиском, а з віком вони лише посилились. Ось через ці проблеми я минулого року все літо ходила лікарями та лежала на денному стаціонарі, так що дача стояла порожня.
Старшому онукові тоді виповнилося вже п’ять років, молодшому відповідно чотири. І невістка завела розмову, що у місті з дітьми важко.
– У нас ще двір проїзний, там спокійно гуляти неможливо! Постійно хтось їздить! І майданчик у нас – одна назва, – зітхала вона. – Може, ми у вас на дачі поживемо, якщо ви все одно поки туди не їдете?
Я не стала відмовляти, тож у травні син перевіз туди сім’ю, а я займалася здоров’ям. Договір був, що вони там живуть, доки я туди не приїду.
Не те щоб я не любила онуків або з невісткою була на ножах, просто на дачу я виїжджаю заради тиші та спокою, яких не може бути в багатоквартирному будинку. А який спокій, яка тиша, якщо в будинку два малюки?
Але моє лікування тривало майже все літо. Навіть коли не було крапельниць та лікарів, мені було важко кудись їхати, тому я вирішила, що нехай діти відпочивають на дачі.
Приїхати туди я змогла лише у серпні, там і спека трохи спала, і син сім’ю забрав, у відпустку вони поїхали. Це їх від скандалу й врятувало.
У будинку був безлад, речі валялися, кухню, мабуть, жодного разу не мили за всі ці три місяці, унітаз також. Про товстий шар пилу я вже не говорю.
На ділянці обгортки валялися, бички від цигарок, невістка пилить виявляється. Мені ще й сусіди розповіли, як вона тут з усіма лаялася.
У нас огорож як таких немає, всі знають, де їхня ділянка закінчується, ось діти сусідам і витоптали грядки. А невістка, замість того, щоб за ними стежити, а потім просити вибачення, що не встежила, почала права качати, лаятися, загалом, поводилася огидно.
Ось була б невістка десь поблизу – точно б посварилися, дуже вже я на неї розсердилася. А так я перекипіла, із сусідами поговорила, у хаті та на ділянці порядок навела.
З невісткою лаятись не стала, вчити її теж не стала, доросла жінка, сама повинна розуміти, не мені її перевчати. Не хочу з нею стосунки псувати.
Але синові сказала все як є. І попередила, що більше вони не житимуть на моїй дачі. Нехай у вихідні всі разом приїжджають, я не проти, але тільки так.
Як невістка почала натякати на чергове літо на дачі, нагадала синові про нашу з ним розмову. Так невістка передзвонила, як влаштувала мені скандал телефоном. Ніби я на неї наговорюю і такого навіть близько не було.
Жалію, що того року не влаштувала їй прочухана. Бо зараз я і справді доказів вже не маю і виходить зі сторони, що насправді наговорюю. От і як мені тепер вчинити? Для сина я тепер погана.
