Обранка мого сина оточила його надмірною турботою, не даючи навіть тарілку зі столу прибрати. Проте тепер вона мені телефонує зі скаргами про те, що чоловік перестав допомагати їй по дому. А чим я можу їй допомогти?
Мій колишній чоловік був далеко не ідеальною людиною. Хоча чому був? Він і зараз живий-здоровий, просто тріпає нерви вже не мені, а своїй другій жінці. Декілька років поспіль я безрезультатно намагалася якось притертися з чоловіком, залучити його у домашні справи.
Але він тільки відмахувався:” Мити посуд, прати, прибирати – це не чоловіча справа”, “Після роботи я робити нічого не можу, тому що втомився”, “Чому я маю на вихідних поличку прикручувати, якщо я з друзями домовився пива попити?” , і так далі.
Мій благовірний ніколи та ні в чому себе не турбував, ні в кар’єрі, ні вдома. Він навіть чаю собі не міг налити та прибрати після цього чашку до раковини. Я мовчки терпіла, доки не побачила, що син Єгор починає копіювати поведінку батька.
Він перестав збирати іграшки, не слухався і навіть кілька разів огризнувся на мене. При цьому чоловік явно схвалював поведінку сина. Це стало останньою краплею, і я подала на розлучення.
На диво, колишній чоловік досить швидко знайшов нову жінку, яка його обслуговуватиме, і протягом року знову став батьком. Після того, як він в друге одружився, він ніби забув про наше з Єгором існування.
Син, звичайно, переживав із цього приводу, а я, навпаки, зітхнула з полегшенням: нічого доброго колишній би дитину не навчив. Не приховую, якийсь час я, таки, боролася з лінню сина і його небажанням допомагати мені по дому.
Але потім він навчився самостійно прибирати в кімнаті, мити скрізь підлогу, забивати цвяхи та навіть готувати сніданки. Загалом, до кінця п’ятого класу у мене в будинку з’явився справжній чоловік!
Власне, свої навички Єгор не втратив і у дорослому житті. Бувши студентом, він навчав однокурсниць пекти пироги та варити борщ. Мрія, а не хлопець! Після навчання закохався мій син у прекрасну та господарську дівчинку Олену.
Я знала її батьків і раділа за Єгора. Оленка – начитана дівчина, дуже любить готувати та танцювати. Ось тільки після заміжжя вона оточила мого сина надмірною увагою, якщо можна так висловитися.
Ще напередодні весілля молоді якось були в мене в гостях, і сталася невелика, але, як на мене, знакова подія. Ми пили чай утрьох, і Єгор потягнувся за цукорницею.
В цей час Оленка трохи по руках його не вдарила, сказавши, що сама йому все подасть, хоча їй для цього довелося тягнутися через весь стіл. Загалом, я зрозуміла, що обраниця мого сина балує його і не дає йому щось робити по дому.
Перед тим як діти збиралися додому я тихенько відкликала Оленку і коротко розповіла їй історію про розлучення з батьком Єгора.
– Дівчинко моя, не балуй надмірно свого коханого чоловіка, інакше він швиденько сяде тобі на шию. Повір, я знаю, про що говорю, – сказала я невістці.
Вона мені кивнула, але я зрозуміла, що не змогла правильно донести до Олени свої думки. Через деякий час я дізналася, що після весілля Єгор їсть тільки свіжозварений обід та вечерю, причому ніколи сам собі їжу не накладає.
Я спостерігала за цим із болем і навіть огидою, бо багато років поспіль вибивала ці «панські» звички із сина. Розмови з невісткою ні до чого не приводили. Вона стверджувала, що їй зовсім не важко балувати свого чоловіка. Але все змінилося, коли Олена дізналася, що чекає на дитину.
Невістку мучив страшний токсикоз. Вона не могла тричі на день годувати чоловіка, і він почав обурюватись через це. Далі більше. Наприкінці другого тижня у будинку закінчилися чисті сорочки та тарілки.
На прохання Олени випрати та вимити посуд Єгор відповів до болю знайому мені фразу: “Це – не чоловіча робота”. Після цього невістка зі сльозами на очах почала дзвонити мені. Але чим я тут можу допомогти?
Коли Єгор приходить до мене в гості, то спокійно готує і прибирає за собою. І в нього навіть думки не виникає сказати мені щось про «нечоловічу роботу». Так що Оленка сама у всьому винна.
Мало того, коли в неї пройшов токсикоз, вона знову почала піклуватися про чоловіка, не даючи йому навіть тарілку прибрати зі столу. Якщо чесно, я з жахом чекаю, що буде далі.
Таке відчуття, що молодих потрібно забирати до себе «на перевиховання», щоб син згадав про те, що домашні клопоти – це їхня спільна з дружиною проблема, а невістка перестала вдавати із себе ідеальну дружину. Але вони обидва – вже дорослі люди. Чи маю я право влазити в їхнє сімейне життя?
