Чи варто сходитися після розриву відносин?
Зустрічалася з хлопцем три роки. Спочатку все було здорово, закохалася, рожеві окуляри немов прикипіли до очей.
Через деякий час настав перша невеличка “криза”. Пелена закоханості стала спадати, очі відкрилися на різні недоліки, ідеальними відносинами вже і не пахло.
В результаті накопичилися образи, душили нерозуміння, і мій – колись принц – став героєм чужого роману.
Вірніше, я вирішила, що пора розлучитися. Як зараз модно говорити: позбутися від токсичних відносин.
Після розриву він почав писати і телефонувати. Акуратно, не наполягаючи.
Став робити невеличкі сюрпризи, які давно перестав, залишати подарунки і записки в поштовій скриньці і під дверима.
Все нібито почалося заново: залицяння, розмови, походи в кіно. Почав нагадувати мені того веселого і доброго хлопця, в якого я колись закохалася.
Невже чоловіків потрібно тримати в постійному стресі, щоб вони робили щось хороше для жінок?
Чому не можна вести себе нормально завжди, а не тільки тоді, коли “смажений півень клюне”?
Тепер, звичайно, шкода, думаю, як йому сумно і самотньо без мене, але в той же час боюся, що через деякий час тяганина з розставанням повториться.
Адже не дарма є вираз: “В одну ріку не можна увійти двічі”. Або щотижня з ним розлучатися, щоб не розслаблявся?
Моя мама зараз витрачає дуже багато сил, щоб налаштувати мене та дочку проти мого колишнього…
Мама мені вже котрий місяць виносить мозок на тему того, як я некрасиво вчинила, коли…
Ти як курка-несучка! - Заявив я дружині, коли вона сказала, що знову чекає дитину. -…
У свекрухи дуже своєрідне уявлення про красу. Принаймні про людську красу. Тому що вона вважає…
Не уявляю, як за одних батьків і при однаковому вихованні ми з сестрою вийшли такими…
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…