– Ольга? Це зі служби таксі.
– Хм… А що сталося? – Ольга не одразу зрозуміла, хто дзвонить. Номер був їй незнайомий.
– Я водій таксі, яким ви їхали. Один із ваших пакетів у мене залишився. Заберете?
– Що за пакет? – Ольга напружилася, адже вранці вона нікуди не їздила, і точно не могла забути жодного пакету в чужому автомобілі. Але інтуїція підказувала довести розмову до кінця і дізнатися про те, що розділить її життя на “до і після”.
***
Напередодні чоловік Ольги, Сашко, поставив її перед фактом, що поїде на всі вихідні.
– Я до мами. У неї ремонт ніяк не закінчиться: завтра знову майстри прийдуть, а вона сама з ними не справляється. Якщо пізно закінчать, я залишуся в неї ночувати.
– А коли повернешся?
– Не знаю. Може, завтра, може, ще затримаюсь на день. Там у ванній знову щось переробляють.
– Тримай мене в курсі. – Ольга попросила написати їй, коли він визначиться.
– Ок, – пообіцяв чоловік і пішов.
***
Настрій з ранку був похмурим, як і погода за вікном. Ольга не любила залишатися сама у вихідні, і їй було ліньки навіть готувати сніданок. Тому вона просто налила собі каву та ввімкнула серіал.
І тут телефон блимнув повідомленням: Ольга відчинила програму таксі і помітила нове замовлення. Ольга точно нікуди їхати не планувала, але замовлення було оформлене з її облікового запису. Вона відразу набрала номер чоловіка.
– Ти викликав таксі?
– Ні, – швидко відповів він.
– А мені надійшло повідомлення. Треба терміново дзвонити в службу таксі, мій обліковий запис зламали!
– Хм… а, постривай! Я зрозумів… – Сашко замислився. – Схоже, я просто переплутав облікові записи і випадково замовив з твого.
– Нічого не розумію! Куди ти їздив? Що з твоєю машиною? І чому ти спершу сказав, що не замовляв таксі?
– Та це… не зовсім таксі, це машина по доставленню. Для мами дещо мали привезти. Я попросив доставити, щоб не їхати самому.
– І давно кур’єри їздять на таксі?
– Ну, там тендітне… Ваза… – Сашко закашлявся.
– Яка ваза? Ти де зараз?
– У матері! Де ще мені бути? Тут з ремонтом порпаємося. Дати їй слухавку? – почав сердитись чоловік.
– Не треба, – Ольга не дуже добре ладнала зі свекрухою. Та й чоловікові в принципі довіряла. – Гаразд. Просто побачила замовлення і не зрозуміла, звідки воно. Гроші списалися, мало… раптом, шахраї.
– Потім налаштую свій обліковий запис. Я зараз зайнятий. Вибач, помилочка вийшла.
Ольга знизала плечима, а незабаром їй зателефонував той самий водій, і Ольга поїхала за пакетом, розуміючи, що в цій історії багато не клеїться. Наприклад, адреса замовлення…
Пакет, забутий у таксі, справді виявився великим. Але жодної вази для свекрухи в ньому не було. Зверху лежав телефон у рожевому чохлі з фотографією чихуахуа, під ним – сертифікат у SPA, на вечірку для невеликої компанії, та згорток із мереживною білизною.
– Наче не ви зі мною їхали… Там дівчина молодша була, з яскравим макіяжем… – водій із сумнівом подивився на Ольгу.
– То була сестра. Відсипається, я замість неї, – буркнула Ольга.
– Ну, ви передайте сестрі, щоб не забувала більше речі. А то телефон постійно розривається, якийсь мужик дзвонить, хахаль, чи бачите.
– Він її і посадив мені в таксі вранці, – таксист виявився балакучим. – Мабуть, вони добре повеселилися в готелі! Ваша сестра ледве на ногах трималася. Як вона додому дійшла, не знаю.
– Дійшла, не хвилюйтеся, – Ольга починала злитися. У її голові вже склалися картинки, яким не хотілося вірити.
Ледве стримуючись, щоб одразу ж зателефонувати чоловікові, вона пішла до найближчого кафе і почала намагатися розблокувати телефон.
Ольга вже збиралася відкласти його, коли помітила всередині чохла маленьку наклейку із чотирма цифрами. Мабуть, господиня телефону не могла похвалитися гарною пам’яттю. Ольга ввела код і екран розблокувався.
Останнє повідомлення було від чоловіка Ольги, Сашка.
– Ти куди зникла?
За кілька хвилин прийшло ще одне:
– Я ввечері приїду, як домовились.
Потім:
– Ти телефон знову десь залишила?
Відповіді не було. Звичайно, адже дівка чоловіка профукала свій мобільник у таксі. Саме про це подумала Ольга, читаючи листування «Сонечка», та свого чоловіка.
Ользі було гидко, але вона перегорнула листування вище. Там були спільні фотографії та кадри з учорашнього вечора. На багатьох фотографіях був Сашко.
Ольга почала читати листування із самого початку.
Виявилось, що вони зустрічалися кілька місяців. Сашко писав їй, що шлюб давно розвалився, і що він обов’язково розлучиться.
Обговорював з нею поїздки, спільне життя, робив компліменти та відправляв дуже особисті фрази, які давно не говорив дружині. Загалом, у листуванні було багато «цікавого», особливо відвертий план чоловіка на гроші Ольги.
– Щойно Оля погодиться на продаж, я закрию кредит. Потім уже вирішуватимемо, де жити, – писав він “Сонечку”.
– Ти ж казав, що вона вже погодилася?
– Продавлю. Не хвилюйся.
Ольга перечитала цю частину ще раз.
Якийсь час тому квартира бабусі перейшла до неї у спадок. Спочатку вони домовилися, що здаватимуть, але як тільки у Ольги дійшли руки до пошуку мешканців, Сашко змінив рішення.
Він почав переконувати дружину продати квартиру і вкласти гроші у його бізнес. Говорив, що це дозволить закрити кредит і дасть їм можливість розпочати все наново.
Тепер Ольга розуміла, що саме він збирався розпочати заново, та з ким.
Вона знову глянула на останні повідомлення. Сашко продовжував писати “Сонечку”, але відповіді не отримував. Він ще не знав, що її телефон у руках у Ольги.
Стримуючи злість, Ольга зателефонувала чоловікові.
– Ти коли збираєшся додому?
– Не знаю. Я ж сказав, що у мами ремонт. Тут ще багато роботи! – Сашко був роздратований.
– Тобто, сьогодні на тебе не чекати?
– Не чекай. Я у мами залишусь.
– Добре. Займайся ремонтом.
Вони закінчили розмову.
– Я не могла відповісти раніше. Все за планом, чекаю на тебе в СПА, – Ольга швидко прийняла рішення: вона написала чоловікові від імені «Сонечка» і почала збиратися.
Адресу СПА клубу Ольга знайшла у листуванні. Сашко збирався приїхати туди ввечері, а «Сонечко» не могла ні попередити його, ні сама знайти потрібне місце: телефону вона не мала, а адресу вона не запам’ятала.
Ольга зателефонувала своїм подругам та запропонувала зустрітися у СПА. Пояснювати подробиці вона не стала – лише попросила приїхати на адресу і нікому нічого не розповідати.
Коли Ольга увійшла, подруги вже були на місці у приватній залі для ВІП. На столі стояли закуски, у відерці з льодом охолоджувалося ігристе, а поряд чекав замовлений торт.
– На когось чекаємо? – Запитала одна з них.
– Винуватця урочистості, – відповіла Ольга і дістала пляшку.
Корок з гуркотом вилетів у стелю.
Ольга дістала з пакета чорне мереживне боді, яке Сашко купив «Сонечку» на день народження, і пішла до санвузла переодягнутися.
– У нас дівич-вечір, дівчатка! – раділи подруги, не підозрюючи, яка буря твориться в душі у Ольги.
Коли Сашко з’явився, він явно не очікував побачити натовп дівок, та ще й дружину у такому вбранні.
– Оля? Ти що тут робиш?
– Святкуємо майбутнє розлучення! Ти запрошений до суду!
Сашко кілька секунд нічого не говорив, потім спитав:
– Як ти дізналася?
– Водій таксі передав мені пакет. Разом із телефоном.
– Ти читала листування?
– Так. У тому числі про квартиру.
– Олю, я можу пояснити!
– Про продаж моєї квартири ти теж збираєшся пояснити?
Після цього Сашко вже не знайшовся з відповіддю.
– Я хотів закрити кредит, – нарешті сказав він.
– На мої гроші.
– Я все повернув би.
– Звичайно. Але тепер тобі не доведеться повертати, бо я не дам тобі жодної гривні. Ти здійснив помилку, замовивши таксі з мого облікового запису.
– Все було не так! – Сашко був жалюгідним.
– Їдь додому, Сашко. На тебе там чекають речі, – Ольга метнула на чоловіка погляд сповнений презирства.
Він глянув на неї, потім на жінок, що сиділи за столом, і вийшов.
Коли чоловік приїхав додому, біля дверей на сходовому майданчику стояли сумки. Сашко вилаявся, дістав ключ, хотів вставити його в замок, але він не входив.
Ольга встигла зібрати речі чоловіка та викликати майстра, який поміняв замок на вхідних дверях.
– Ти змінила замок? – Він подзвонив дружині.
– Так.
– І що мені тепер робити?
– Їхати до мами. Допомагати із ремонтом.
– Я не можу там жити!
– Тоді тобі доведеться утиснути своє Сонечко.
– Оль, ну з ким не буває? Вона для мене чужа людина, а з тобою ми десять років разом. Ти справді вирішила розлучитися через таку дрібницю?
Ольга похитала головою та закінчила розмову. Відповідати вона не хотіла. Десять спільних років було перекреслено однією поїздкою на таксі.
Попереду було розлучення та нове життя. Але поки вона добре проводила час у СПА, тож вирішила подумати про це завтра. Святкувати, так святкувати!
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
