Катя з явним невдоволенням розглядала свою постать у дзеркалі. Хтось казав, що вона струнка, але Катя бачила ці огидні складки на боках і живіт, що випирав. Щоки ще ці, які в дзеркало скоро поміщатися перестануть.
Катя важко зітхнула, але одразу взяла себе в руки та насупилась. Нема чого розкисати, треба починати змінювати своє життя на краще, за неї це ніхто не зробить.
Відійшовши від дзеркала, Катя взяла в руки телефон і почала складати свій новий графік життя. Підйом о п’ятій ранку – це обов’язково, нема чого спати до останнього.
Потім, звичайно, пробіжка, спочатку легка, кілометра на три, а потім, коли тіло звикне, можна буде збільшити навантаження.
Після пробіжки – душ, обов’язковий багатоступеневий догляд за обличчям, щоб розгладити навіть зморшки, які ще й не думали з’являтися.
Обов’язково сніданок. І не кава з бутербродом, а корисна вівсяна каша із фруктами, може ще тост з авокадо. Катя ніколи не куштувала авокадо, але була впевнена, що без нього нове життя приречене на провал.
На обід якийсь корисний салат, який вона візьме з собою на роботу, щоб не під’їдати у найближчій пончиковій. Нехай усі колеги помруть від її сили волі!
Увечері в обов’язковому порядку йога та тривала прогулянка, під час якої Катя слухатиме щось із класичної літератури. Треба ж не тільки тіло прокачувати, а й мозок.
А після прогулянки ще щось дієтичне. Що саме, Катя поки не придумала, але обов’язково знайде якийсь рецепт.
Спати лягати Катя почне о десятій годині, щоб висипатися, відчувати себе бадьорою та свіжою до п’ятої ранку. І ніяких розслаблень навіть у вихідні, бо знає вона, як швидко збивається режим сну.
Задоволена собою, Катя відклала телефон і потяглася, потім озирнулася на всі боки та побачила на столі пакетик з цукерками. Катя насупилась і стала свердлити його поглядом.
У її душі точилася боротьба. Начебто вона збиралася розпочати нове життя, але ж цукерки вже лежать вдома, не викидати ж їх. Ідея забрати цукерки на роботу та пригостити колег Катю не відвідала.
Катя насупилась ще сильніше, потім схаменулась, що від цього в неї будуть зморшки, і розгладила лоба. Разом із цією дією на Катю зійшло осяяння.
– Сьогодні ж четвер, а хто у четвер починає нове життя? Ні туди ні сюди, нісенітниця якась. Тож нове життя ми розпочнемо з понеділка! – вголос міркувала Катя, підбираючись до цукерок.
Коли рішення було вже ухвалено, дихати Каті одразу стало легше. Вона уплітала цукерки та ліниво міркувала про те, що треба було б перед новим життям насолодитися старим, щоб ці спогади гріли її довгі місяці.
Тому наступного дня Катя під час обіду об’їлася пончиками, як востаннє. Точніше, саме востаннє, бо з понеділка починалося нове життя, у якому пончикам місця вже не буде.
Увечері вона зайшла до улюбленого кафе і від душі наїлася десертів, намагаючись перейнятися моментом. Вона ж тут востаннє, з понеділка шлях їй закритий.
Щоб прощання зі старим життям було не таким гірким, Катя вирішила взяти вина, прощатись так прощатись! До вина якось непомітно додалися суші та піца.
Катя підійшла до питання прощання дуже відповідально, тому до десятої години вечора вже не могла рухатися, з’їдене надійно притискало її до дивана. А якщо встати не виходило, то Катя вирішила подивитись ще пару серій серіалу, заснувши тільки під ранок.
Вихідні теж пройшли у бурхливих проводах старого життя. Катя не відмовляла собі ні в чому, розуміючи, що з понеділка в неї почнеться нове життя.
Нове життя почалося зарано. Будильник, який Катя мужньо завела на п’яту ранку, старанно розбудив свою господиню, яка не відчувала припливу ентузіазму.
Якось сфокусувавши погляд на годиннику, Катя вимучено простогнала і вольовим зусиллям скинула себе з ліжка. Що там далі за планом, пробіжка?
Позіхаючи та чухаючись, Катя підійшла до вікна, за яким усе ще були осінні сутінки. Накрапував дрібний дощик, і бажання виходити на пробіжку забилося ще глибше в сонний організм Каті.
Поки Катя дивилася у вікно, шукаючи мотивацію для пробіжки, очі самі собою заплющились, і Катя почала засинати як полковий кінь – стоячи.
Вчасно стрепенувшись, Катя подивилася на годинник. П’ять годин десять хвилин. Вона може ще цілих дві години поспати, поніжитися в теплому ліжечку з такою затишною ковдрою та м’якою подушкою.
Інстинкт підковдри розгорнув Катю від сумного пейзажу за вікном і направив в обійми ліжка. Як вона опинилася під ковдрою, Катя не пам’ятала.
Перед засинанням Катя встигла подумати, що обрала невдалий понеділок для початку нового життя. Почне, мабуть, із наступного.
– Ще й ковбаса в холодильнику залишилася, не пропадати ж добру, – позіхнула Катя і провалилася в сон, чомусь у ньому посміхаючись.
