Я сама потрапила на стажування на пів року абсолютно безплатно до Австрії. Він приїздив до мене. Він у мене перший (у всіх сенсах) та єдиний. Я йому не зраджувала там, і він мені теж.
Зустрілися в Амстердамі на річницю весілля. Все чудово. Я повернулася до України. Живемо зараз, плани на будинок та бізнес будуємо. Але на стажуванні я здійснила мрію — поїздка до Парижа з подругою.
І там, крім Версаля та Лувру, екскурсовод Регіна запропонувала на дискотеку піти під Олександрівським мостом. У чоловіка запитала, він сказав: «Звичайно, сходи, потанцюй, бо зовсім засиділася».
Там я познайомилася із хлопцем. З першого погляду закохалася. Він добре говорив німецькою мовою і так я ні з ким ніколи не розмовляла. Душевно та просто. Був тільки поцілунок, але вже 4 місяці ми обидва не можемо забути одне одного.
О першій ночі ми поїхали з екскурсоводом у готель спати. Єдину інформацію про мене, я написала на його долоні, тому що телефони у нас сіли. Не хотіла образити, дуже вже добрий хлопець виявився. Порядний, не чіплявся. А поцілунок так стався: я задивилася на вогні Ейфелевої вежі, ми розмовляли, романтика. І поцілунок.
Після келиха я думала, що неправильно написала адресу пошти. Але вже вранці він надіслав мені листа. Протягом усього стажування ми переписувалися і зараз теж. Він з Індії, живе та працює в Німеччині. Також навчається на магістра, вже має свій бізнес.
Про це я дізналася нещодавно. Хоче одружитися зі мною, знає, що я заміжня і готовий чекати закінчення навчання та розлучення. Чоловіка люблю, він перший у мене, теж хоче дім та дітей. Родичі не підтримують мене, скажуть, що збожеволіла. А індуса свого я покохала.
Що робити не знаю. Мені 20 років! І у кіно такого випадку навіть не зустрічала. І в житті – теж. Прошу не лайте мене, і так уже сама себе змучила. Адже завжди говорила: «Духовна зрада страшніша за фізичну».
І так потрапила. Мучуся стільки часу вже, а наважитися не можу. Обрізати всі зв’язки з моїм французом-індусом і жити спокійно та рівно з чоловіком, чи ризикнути?
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…