“Обирай, або я, або твої коти”, – сказав мені Микола задихаючись від алергії

З дитинства в нашій родині любили тварин. Були в різний час і собаки, і кішки, і папужки, і рибки. Своє життя без вихованців я вже не уявляю, тому, з’їхавши від батьків, відразу завела собі кошеня.

Щоб сумно йому не було, через рік вирішила, що хочу ще одну кішку. У компанії жити веселіше! Живу я одна, квартира моя, тому тримати тварин ніхто не забороняє. Хочу найближчим часом купити ще мейн-куна. Дуже вже подобаються коти цієї породи.

Котиків своїх я люблю, годую тільки якісними кормами, вони подорожують зі мною як повноцінні члени сім’ї.

Нещодавно зав’язалися стосунки з чоловіком. Залицяння, взаємна симпатія, тяжіння. За три місяці відносин встигла зрозуміти, що чоловік він хороший, надійний, мене влаштовує.

Залишалася я в основному у нього вдома, у мене практично не зустрічалися. І причина цього – його алергія. На шерсть. Кожен раз, коли він заходив до мене в квартиру, то починав задихатися.

Нещодавно він запропонував переїхати до нього, а мою квартиру здавати. Ідея – відмінна, я готова з ним жити, але без тварин вже не уявляю своє існування. Якщо їх віддати, то я точно буду по ним нудьгувати, серце розривається від цієї думки.

Зрозуміло, що здоров’я людини важливіше. Знаю випадки, коли у людей не сильна алергія, вони тримають вдома тварин, приймаючи попутно антигістамінні. Але тут такий варіант не пройде. Тварин можна було б тримати на вулиці, якби ми жили в приватному будинку, наприклад, однак викинути вже кімнатних собак і кішку в вольєр – просто жорстокість.

Тепер я повинна зробити вибір: залишити своїх тварин і переїхати до чоловіка, а в майбутньому пов’язати своє життя з ним і взагалі забути про вихованців, або розлучитися з ним. Найскладніший вибір в моєму житті.