Є речі, за які мені справді соромно. Якось мене любив хороший чоловік, а я його мучила.
Все почалося, коли мені було 17 років. Я була дуже наївною, він був трохи нетверезий та хотів ближчого спілкування. Я відмовилася, це не в моїй звичці та не було бажання отримати перший досвід так з людиною у такому стані, яку я ледве знаю.
Наступного дня ми знову зустрілися і щось змінилося. Ми ходили, спілкувалися, сміялися, обмінялися емейлами та писали один одному невинні листи, без натяку на щось більше, ніж дружбу.
Так минув рік, ми жили у різних містах. А потім одного чудового дня він несподівано приїхав з величезним букетом троянд. Мені було ніяково. Я не розуміла, подобається він мені чи ні. Напевно, навіть десь у душі мені хотілося, щоб він не приїжджав, не дивився на мене поглядом відданої тварини. Він сказав, що любить, але прийме будь-яку мою відповідь. Хотілося, щоб він просто дав мені спокій.
Він поїхав. Знайшов собі дівчину. Але за пів року приїхав знову, без попередження, знову з квітами. Нічого не просив, сказав, що просто хотів побачити мене. Він створив собі ідеал – дівчинка у сукні, з косою. Я й була такою, правду завжди, але не поруч з ним. Того вечора я матюкалася і поводила себе зухвало. Він був засмучений, сказав, що розчарований.
Минув ще рік. Якось він знайшов мене у соцмережах. Написав, що мій профіль, фото в ньому та спосіб мого життя не в’яжеться з тим, яким він мене бачив останній раз. Я не відповідала, він запропонував залишитись друзями, сказав, що у нього все серйозно з його дівчиною, але я цікава йому, як людина. Я погодилася, ми почали спілкуватися і згодом наше спілкування мене затягнуло.
Одного дня він сказав, що розлучився з дівчиною, що не може забути про мене. Тоді я зрозуміла, що хочу дати йому шанс. Ми почали спілкуватися, він приїжджав, гуляли, годинами розмовляли телефоном. Наше спілкування стало ближчим та відвертішим і мені воно подобалося.
Але потім сталася розмова, після якої я назавжди додала його до чорних списків. Ми говорили про інтимне, і я розповіла йому про свою подругу, якій 22 роки, і яка не мала досвіду в таких відносинах. Він сказав, що подруга психічно хвора та ненормальна і що ніколи не зустрічався б із дівчиною, яка у 22 ні з ким не спала.
Він так зло це сказав, з такою зневагою і так прикро. Мені було неприємно, адже йшлося про мене. Того вечора я прийшла додому і заблокувала його скрізь, де тільки можна.
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…