Є речі, за які мені справді соромно. Якось мене любив хороший чоловік, а я його мучила.
Все почалося, коли мені було 17 років. Я була дуже наївною, він був трохи нетверезий та хотів ближчого спілкування. Я відмовилася, це не в моїй звичці та не було бажання отримати перший досвід так з людиною у такому стані, яку я ледве знаю.
Наступного дня ми знову зустрілися і щось змінилося. Ми ходили, спілкувалися, сміялися, обмінялися емейлами та писали один одному невинні листи, без натяку на щось більше, ніж дружбу.
Так минув рік, ми жили у різних містах. А потім одного чудового дня він несподівано приїхав з величезним букетом троянд. Мені було ніяково. Я не розуміла, подобається він мені чи ні. Напевно, навіть десь у душі мені хотілося, щоб він не приїжджав, не дивився на мене поглядом відданої тварини. Він сказав, що любить, але прийме будь-яку мою відповідь. Хотілося, щоб він просто дав мені спокій.
Він поїхав. Знайшов собі дівчину. Але за пів року приїхав знову, без попередження, знову з квітами. Нічого не просив, сказав, що просто хотів побачити мене. Він створив собі ідеал – дівчинка у сукні, з косою. Я й була такою, правду завжди, але не поруч з ним. Того вечора я матюкалася і поводила себе зухвало. Він був засмучений, сказав, що розчарований.
Минув ще рік. Якось він знайшов мене у соцмережах. Написав, що мій профіль, фото в ньому та спосіб мого життя не в’яжеться з тим, яким він мене бачив останній раз. Я не відповідала, він запропонував залишитись друзями, сказав, що у нього все серйозно з його дівчиною, але я цікава йому, як людина. Я погодилася, ми почали спілкуватися і згодом наше спілкування мене затягнуло.
Одного дня він сказав, що розлучився з дівчиною, що не може забути про мене. Тоді я зрозуміла, що хочу дати йому шанс. Ми почали спілкуватися, він приїжджав, гуляли, годинами розмовляли телефоном. Наше спілкування стало ближчим та відвертішим і мені воно подобалося.
Але потім сталася розмова, після якої я назавжди додала його до чорних списків. Ми говорили про інтимне, і я розповіла йому про свою подругу, якій 22 роки, і яка не мала досвіду в таких відносинах. Він сказав, що подруга психічно хвора та ненормальна і що ніколи не зустрічався б із дівчиною, яка у 22 ні з ким не спала.
Він так зло це сказав, з такою зневагою і так прикро. Мені було неприємно, адже йшлося про мене. Того вечора я прийшла додому і заблокувала його скрізь, де тільки можна.
