– Ох, дівки, неслухняні ви. – Вночі ми з подругою дізналися про таємницю баби Сіми

Ця історія сталася зі мною в далекому дитинстві, мені було років 7-8. Щоліта ми з моєю найкращою подругою Кірою їздили відпочивати в село до її бабусі.

У маленькому селі, куди ми приїжджали, було всього-то 10 будинків, але нас це навіть тішило. Навколо були ще не вивчені ліси і поля, і залишки вимерлих вже сіл. Що ще треба дітворі. І, звичайно ж, ми знали всіх жителів нашого рідного села.

Серед них була і баба Сіма. Баба Сіма – класичний типаж «Мила бабуся». З вічною доброю посмішкою і теплим світлом в вицвілих очах. Хіба що, не в смугастому фартусі, а у вічній старій тілогрійці.

Нас вона намагалася пригостити цукерками або яблуками, любила з нами поговорити, але в свій будинок ніколи не кликала. Наша бабуся не особливо схвалювала спілкування з бабою Сімой, хоч і сама ходила до неї по-дружньому допомагати на городі.

Коли ми якось запитали бабулю, що їй не подобається в бабі Сімі, та відповіла ухильно: – Ви, дівки, її не знаєте. Так то вона хороша начебто, так зі своїми секретами. Ви краще до неї не ходіть. Всяко може трапитися.

Ми і не ходили. Віталися, розмовляли, брали білий налив і все. Одного разу вночі ми з подружкою поверталися з багаття. Традиційна розвага дітвори в селі, палити вночі багаття, пекти картоплю, смажити хліб. Все село мирно спало, горіло тільки вікно в хаті баби Сіми.

Уже й не знаю, чому нам захотілося подивитися, що вона там вночі робить. Ми обережно підкралися до будинку і заглянули у вікно. Баба Сіма сиділа в кімнаті біля столу і дивилася кудись у далечінь.

Телевізор мовчав, газет і книг на столі видно не було. Ми не розуміли, чим таким вона займається, чому не спить. І раптом, в якийсь момент баба Сіма підстрибнула і закричала: – Іди! Геть! Не чіпай мене!!!

Ми приросли до землі, не розуміючи, що робити далі, чи тікати звідси по далі, чи йти на допомогу кликати. А баба Сіма продовжувала бігати по кімнаті, в якій крім неї нікого і не було, і кричати. – Залиш мене!!! Не чіпай мене!!! Не чіпай!!! Геть !!!

Раптом баба Сіма зупинилася, озирнулася навколо себе, сіла на диван, що стояв поряд, і заплакала. Ми з подругою обережно відійшли від вікна і швидко пішли додому. Вночі нам так і не вдалося заснути, ми все обговорювали побачене.

А коли вранці прокинулася наша бабуля, ми, не змовляючись, кинулись до неї і навперебій стали розповідати про побачене. Бабуся мовчки вислухала нас і прокоментувала нашу новину так.

– Ох, дівки, неслухняні ви. Навіщо вночі під чужими вікнами ходили? Але якщо вже побачили все самі, так мовчіть про це. У селі і так все знають про Сіму, не треба плітки розводити.

– Бабцю, так що ж вона орала? В кімнаті нікого не було. Від кого бігала? – Так це чоловік покійний до неї ходить. Так люди говорять …

Це зараз Серафима добра стала, а по молодості примхлива була, так сварлива. Вони недобре жили з чоловіком, лаялися часто. Все Сіма хотіла, щоб завжди по її було. А чоловік свою правду гнув. Ось і сварилися. А перед тим, як чоловіков помер, міцно вони посварилися. І Сима погано чоловіка проводила. Труну дешеву купила, а поминок не збирала зовсім, ні в перший день, ні в дев’ятий, ні на сороковини, ні на рік.

З одного боку, через гроші вони і посварилися, і Сіма навіть небіжчикові намагалася показати, що права. Кажуть, були поминки, але в сусідньому селі, де рідня чоловіка жила. А у нас так ніхто за упокій душі раба Божого і не випив. І начебто поховали, та забули.

Ось тільки стала ночами Сіма кричати. У нас тут тихо, чутно як комар у сусіда пищить, а вже крики і потому. Знайшлися боляче цікаві як ви, хто пішов так підглянув, чому ж Сіма вночі криком кричить.

Так село все і дізналася. Сама-то Серафима мовчить, нікому не розповідає про пристрасті свої нічні. А навколо всі говорять, що це чоловік її ходить, та докоряє, що так погано вона з ним поступила.

Шкода її, тільки сама винувата. Всі ми сваримося – миримося. А на покійного злобу свою відігравати не смій. Він на цьому світі безсловесний вже, так з того світла заговорити може. Ось така історія. Так що, жінки дорогі, бережіть своїх чоловіків і прощайте. Хоча б після їх смерті. Не добре небіжчикам мстити. А головне, вони реально можуть на вашу помсту відповісти. 🙂

Related Post

“Але я розуміла, що НЕ МОЖНА! Як би сильно не хотіла, ти ОДРУЖЕНИЙ, а я НІХТО…”“Але я розуміла, що НЕ МОЖНА! Як би сильно не хотіла, ти ОДРУЖЕНИЙ, а я НІХТО…”

Все почалося кілька місяців тому. Ми познайомилися в клубі. Ти вже збирався додому, а я з друзями тільки приїхала. І ось один мій погляд, як ти відразу підійшов до мене.

Звернулася до віщунки, та наворожила їй багато хорошого, та все щось не збувалосяЗвернулася до віщунки, та наворожила їй багато хорошого, та все щось не збувалося

Коли в Лесі був складний період в житті, так сталося, що їй порадили звернутися до однієї бабусі, яка начебто дуже гарно гадала на картах. Леся з дитинства таких чомусь боялася.

Я завжди мріяла, щоб в мене було багато дітей, але коли завагітніла і народила то перестала любити дітей, причому і чужих такожЯ завжди мріяла, щоб в мене було багато дітей, але коли завагітніла і народила то перестала любити дітей, причому і чужих також

Не знаю, чому, але до народження своєї дитини я мріяла мати 5 дітей, розчулювалася побачивши багатодітних матерів, навіть трошки їм заздрила. Я в терміновому порядку вийшла заміж, щоб була сім’я,