Ця історія сталася зі мною в далекому дитинстві, мені було років 7-8. Щоліта ми з моєю найкращою подругою Кірою їздили відпочивати в село до її бабусі.
У маленькому селі, куди ми приїжджали, було всього-то 10 будинків, але нас це навіть тішило. Навколо були ще не вивчені ліси і поля, і залишки вимерлих вже сіл. Що ще треба дітворі. І, звичайно ж, ми знали всіх жителів нашого рідного села.
Серед них була і баба Сіма. Баба Сіма – класичний типаж «Мила бабуся». З вічною доброю посмішкою і теплим світлом в вицвілих очах. Хіба що, не в смугастому фартусі, а у вічній старій тілогрійці.
Нас вона намагалася пригостити цукерками або яблуками, любила з нами поговорити, але в свій будинок ніколи не кликала. Наша бабуся не особливо схвалювала спілкування з бабою Сімой, хоч і сама ходила до неї по-дружньому допомагати на городі.
Коли ми якось запитали бабулю, що їй не подобається в бабі Сімі, та відповіла ухильно: – Ви, дівки, її не знаєте. Так то вона хороша начебто, так зі своїми секретами. Ви краще до неї не ходіть. Всяко може трапитися.
Ми і не ходили. Віталися, розмовляли, брали білий налив і все. Одного разу вночі ми з подружкою поверталися з багаття. Традиційна розвага дітвори в селі, палити вночі багаття, пекти картоплю, смажити хліб. Все село мирно спало, горіло тільки вікно в хаті баби Сіми.
Уже й не знаю, чому нам захотілося подивитися, що вона там вночі робить. Ми обережно підкралися до будинку і заглянули у вікно. Баба Сіма сиділа в кімнаті біля столу і дивилася кудись у далечінь.
Телевізор мовчав, газет і книг на столі видно не було. Ми не розуміли, чим таким вона займається, чому не спить. І раптом, в якийсь момент баба Сіма підстрибнула і закричала: – Іди! Геть! Не чіпай мене!!!
Ми приросли до землі, не розуміючи, що робити далі, чи тікати звідси по далі, чи йти на допомогу кликати. А баба Сіма продовжувала бігати по кімнаті, в якій крім неї нікого і не було, і кричати. – Залиш мене!!! Не чіпай мене!!! Не чіпай!!! Геть !!!
Раптом баба Сіма зупинилася, озирнулася навколо себе, сіла на диван, що стояв поряд, і заплакала. Ми з подругою обережно відійшли від вікна і швидко пішли додому. Вночі нам так і не вдалося заснути, ми все обговорювали побачене.
А коли вранці прокинулася наша бабуля, ми, не змовляючись, кинулись до неї і навперебій стали розповідати про побачене. Бабуся мовчки вислухала нас і прокоментувала нашу новину так.
– Ох, дівки, неслухняні ви. Навіщо вночі під чужими вікнами ходили? Але якщо вже побачили все самі, так мовчіть про це. У селі і так все знають про Сіму, не треба плітки розводити.
– Бабцю, так що ж вона орала? В кімнаті нікого не було. Від кого бігала? – Так це чоловік покійний до неї ходить. Так люди говорять …
Це зараз Серафима добра стала, а по молодості примхлива була, так сварлива. Вони недобре жили з чоловіком, лаялися часто. Все Сіма хотіла, щоб завжди по її було. А чоловік свою правду гнув. Ось і сварилися. А перед тим, як чоловіков помер, міцно вони посварилися. І Сима погано чоловіка проводила. Труну дешеву купила, а поминок не збирала зовсім, ні в перший день, ні в дев’ятий, ні на сороковини, ні на рік.
З одного боку, через гроші вони і посварилися, і Сіма навіть небіжчикові намагалася показати, що права. Кажуть, були поминки, але в сусідньому селі, де рідня чоловіка жила. А у нас так ніхто за упокій душі раба Божого і не випив. І начебто поховали, та забули.
Ось тільки стала ночами Сіма кричати. У нас тут тихо, чутно як комар у сусіда пищить, а вже крики і потому. Знайшлися боляче цікаві як ви, хто пішов так підглянув, чому ж Сіма вночі криком кричить.
Так село все і дізналася. Сама-то Серафима мовчить, нікому не розповідає про пристрасті свої нічні. А навколо всі говорять, що це чоловік її ходить, та докоряє, що так погано вона з ним поступила.
Шкода її, тільки сама винувата. Всі ми сваримося – миримося. А на покійного злобу свою відігравати не смій. Він на цьому світі безсловесний вже, так з того світла заговорити може. Ось така історія. Так що, жінки дорогі, бережіть своїх чоловіків і прощайте. Хоча б після їх смерті. Не добре небіжчикам мстити. А головне, вони реально можуть на вашу помсту відповісти. 
