– Оль, не зручно, до нас друзі в гості їдуть

-Мам, то ти набереш, так, коли будете вдома? Оля з полегшенням зітхнула, нарешті вихідний, чоловік вдома, діти з нього не злазять, вона хоч трішки відпочине.

Он і мама з батьком скоро з райцентру приїдуть, буде добре, підуть в гості до них, бо Оля з малюками геть захляла вже. Їх у неї троє. Всі погодки.

Не те щоб там заради грошей, якж такі сім’ї. Вони живуть хоч і скромно, але в дітей є все необхідне, їжа, іграшки, розвивайте всякі, одягу сила силенна. Просто діти такі жваві, цілий день будинок з голови на ноги перевертають.

Підем до мами, я і не готуватиму нічого, не образишся, спитала Оля в Павла? -Та нічого, кохана, якщо до мами, то і дітей в неї вже погодуємо, відпочинь трішки. Оля завалилася на велике ліжко застелене свіжовипраним пледом з великим тигром і навіть трішки закимарила.

-Оль, вставай, батьки приїхали. Треба дітей мабуть збирати. Оля встала і пішла на вулицю. Там її зустрів батько. Привіз хлібопічку, Оля давно просила, а мама не користується.

То ж мали самі приїхати забрати, в гості до вас мали йти. Доречі від хати до хати хвилин 10 пішки. – Мам, привіт, а чого ти татом передала, ви що зайняті будете. – Так, у нас гості будуть, ось смаколики готую.

-Так ми ж мали, ми ж хотіли з дітьми, ми ж… – Оль, не зручно, до нас друзі в гості їдуть, сидіть вдома. -Так ми вам з дітьми значить заважаємо, добре мама, дякую…Гудки.

І наче нічого такого, але Олю це в саме серце вразило, наче вони їх об’їдять тих гостей, чи мамі щось таке зроблять погане, якби були якісь невиховані, нерозумні, чи діти галасливі, то ж ні. Але незручно, бо в матері гості…