Багатії захотіли жити в плавучих містах. Це шанс врятуватися від чиновників і катастроф.
Пандемії коронавирусу вдалося воскресити одну з найвідоміших легенд – міф про Атлантиду. Ідея про родючі острови з мудрими правителями і порядними громадянами отримала другий шанс завдяки сістейдінгу. Так називають проживання в автономних плавучих містах, де діють власні закони. Як вважають представники даного руху, спільноти, що дрейфують у відкритому морі, – чи не єдиний шанс зберегти планету від загибелі. Плавучий порятунок від усіх бід.
Режим самоізоляції торкнувся не тільки звичайних людей, а й багатіїв, які теж були змушені десь перечекати карантин. Тоді ріелтори фіксували небувалий попит на елітну нерухомість: розкішні особняки, шотландські замки, безлюдні острови в Карибському морі і навіть бункери. Також зріс інтерес до приватних літаків і яхт: до своєї нерухомості треба ще якось дістатися.
Навіть всередині неприступних бомбосховищ багатії передбачили для себе величезні басейни, спортзали і кінотеатри. Більшість подібних об’єктів знаходяться в США або Європі на місці занедбаних військових баз. Однак мільярдери з Кремнієвої долини вважали за краще в якості локації Нову Зеландію – тихе місце далеко від будь-яких потрясінь і зовнішніх загроз.
Бункером в країні вже обзавівся засновник платіжної системи PayPal і перший інвестор Facebook Пітер Тіль. Однак ще в 2008 році він вклався в організацію під назвою «Інститут сістейдінга» (The Seasteading Institute), яка тепер є головною компанією на ринку, яка просуває концепцію міст посеред океану.
Домовимося на березі…
Подібні розповіді дійсно звучать багатообіцяюче, хоча на практиці реалізувати все куди складніше. Але будь-які проекти «Інституту сістейдінга» ведуться з урахуванням «Восьми великих моральних імперативів» – внутрішнього етичного кодексу. Він звучить так: збагатити бідних, вилікувати хворих, нагодувати голодних, очистити повітря, відновити океани, жити в гармонії з природою, повернути світу стійкість і припинити воювати. Саме цього і намагаються домогтися представники руху за допомогою незалежних громад на воді.
Перший проект організації – Ocean Builders ( «Океанські будівельники») розгорнуто в Панамі. Він являє собою виробництво «океанських грибів» – двомісних модулів на мілководді з усіма зручностями, які отримали назву SeaPod. Таке житло вражає своєю компактністю, камерністю і шикарним видом на океан. Однак поки що дана модель тільки розробляється.
Ventive Floathouse (Каліфорнія, США) спеціалізується на модульних капсульних оселях. Завдяки особливій конструкції це може бути як один будинок-поплавок, так і ціла громада, об’єднана в «сніжинку». Кілька подібних спільнот можна перетворити в ціле місто. Інформація про вартість нерухомості розголошується за запитом.
Компанія Blue Frontiers ( «Блакитні кордону») на даний момент веде переговори про створення особливої економічної зони для сістейдінга, але поки що вони не привели до яких-небудь результатів. Саме з цією фірмою в 2017 році був пов’язаний як великий успіх, так і одночасно серйозний провал у справі створення плавучих островів. Тоді уряд Французької Полінезії (підконтрольна Франції, знаходиться на півдні Тихого океану) дало добро на реалізацію проекту, але через напружену політичну обстановку в країні його довелося згорнути.
Не менш масштабна затія – круїзне судно Blueseed біля узбережжя Сан-Франциско (Каліфорнія, США). Тут повинен був з’явитися бізнес-інкубатор. Щоб взяти участь в проекті, підприємцям-початківцям навіть не довелося б оформляти робочу візу. Планувалося, що успішні стартапи «спустяться» з судна на берег і реалізуються вже безпосередньо в Кремнієвій долині, що знаходиться неподалік. Але в 2014 році після неодноразових спроб залучити фінансування проект довелося згорнути.
На даний момент жоден сістейдінг-проект не вдалося реалізувати в повній мірі. В основному все впирається у фінансування. Для того щоб побудувати навіть одномісний модуль на березі океану, потрібно значне вкладення коштів. Викласти таку суму може далеко не кожен «представник середнього класу розвиненої країни». Вся ця історія, незважаючи на переконливі доводи і благі цілі, поки що залишається утопічною і красивою казкою.
