Життєві історії 0
– Я все сплатила, Максиме, а не твоя мама! До останньої гривні! Гуляй! Святкуй солідно! Завтра повернешся додому – забереш свої речі. Машина в тебе велика, салон шкіряний, все влізе
– Могла б випрасувати стильнішу сорочку, а не цю ганчірку. Ювілей таки! Поліна навіть
Життєві історії 0
— У тебе є рівно доба, щоб повернути все до копійки, — її голос був абсолютно рівним, без жодної тремтячої ноти. — Іди до брата, проси, благай, продавай його нирку — мені все одно
— Ще зовсім трошки, — прошепотіла Інга, звертаючись чи то до себе, чи то
Життєві історії 0
– Немає у вас онуків, Віро Олексіївно, – сказала Ольга свекрусі і, розвернувшись, вийшла на вулицю
Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер
Життєві історії 0
– Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я її у сусідки до вечора залишу, вона придивиться. – Викрутись якось, не можу я, – видала мати
– Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я
Без категорії 0
– Кого виводити, Вероніко Андріївно? – Володимир коротко кивнув господарці, оцінюючи атмосферу. – Усіх, хто сидить за столом! – Незворушно сказала вона
– Так, товар на митниці завис, – Вероніка притиснула телефон плечем до вуха, водночас
Життєві історії 0
– Олено, ти графік свій посунь. Він один не впорається. Я теж не дівчинка, тиск. Ігор працює. – Я теж працюю, тітко Валя! Подобово! – Робота роботою, а батько один. Ти в нього єдина
Олена вміла говорити спокійно, навіть коли люди кричали. За дванадцять років у приймальному відділенні
Життєві історії 0
— Значить, квартира твоя? — перебив чоловік. — Не орендована, а твоя власна? — Так. — І ти рік мовчала про це?
Аліна стояла біля вікна своєї двокімнатної квартири й дивилася на перший сніг, який поволі
Життєві історії 0
– Я припиняю ці споживчі стосунки, – сказала Віра. – Не тому, що образилася за квартиру. А тому, що я втомилася бути зручною для людини, якій я була байдужа тридцять років! Вона згадала про мене, коли їй знадобилася допомога. Це не любов, Андрію! Це розрахунок
Віра не була злопам’ятною. Вона сама собі так говорила – тридцять років говорила, як
Життєві історії 0
– Марино, я зараз правильно тебе почула? Ти пропонуєш мені забрати твого сина? Не на вихідні, не на літо, – а назовсім?
– Ти ж розумієш, Таню, що я не від хорошого життя це пропоную, –
Життєві історії 0
— Мамо, може, це знак, що мені ще рано заміж виходити? Все ніби валиться з рук. Може, скасувати весілля або перенести його? Щось усе йде шкереберть, — невпевнено промовила Тетяна дорогою до РАЦСу. — Ось навіть чорна кішка дорогу перебігла
Тетяна з особливим хвилюванням чекала на свій весільний день. Вона з самого дитинства малювала

You cannot copy content of this page