– Збирай лахміття, Павло цю квартиру мені обіцяв…
Дівчина сиділа за моїм кухонним столом і по-господарськи барабанила довгими нігтями по клейонці. На
– Ми вже все вирішили, Костю, – поблажливо посміхнувся брат. – У нас дитина росте, їй потрібний простір. А батькам удвох і нашої однушки за очі вистачить. Навіщо їм дві кімнати на старості років?
– Ми вже все вирішили, Костю, – поблажливо посміхнувся брат. – У нас дитина
– На квіти тобі не наскребли, вибач, – перепросила свекруха, розгладжуючи на колінах спідницю. Між іншим, нову
– На квіти тобі не наскребли, вибач, – перепросила Клара, розгладжуючи на колінах спідницю.
-Бабусю, що у Вітьки грошей немає, обручки тоненькі, простенькі? Бабуся, яка чекала пару в дверях, не відповіла. Не знала вона. Нічого тепер не знала про онука. Виріс і не помітила. Своє життя у нього, одружується ось
Все село гуляло на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому
— Твоя сестра, Лера, в борговій ямі задихається! У неї кредити, відсотки капають щодня! Вона ночами не спить, думає, як із цього вибратися, а ти тут про океан мені розповідаєш? У тебе совість взагалі є, Віко?
…Так що завтра йдемо купувати квитки! Уявляєш, мам? Нарешті! Прямі, аж до самого океану,
– Тобто забрати мене з лікарні в тебе не було часу, а оформити квартиру час знайшовся? – Мамо, ну навіщо ти так? Я ж про майбутнє, – почервонів він. – Про своє…
Ганна Михайлівна завжди виправдовувала сина. З дитинства. Якщо Вадим грубив – втомився. Якщо забував
– На обід мужику треба м’яса свіжого наготувати, а не салатами його годувати. Ех ти, дружина господиня
Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі і «в шалаші». Жили
— Ой, а що це у вас тут так порожньо? Ганнусю, а де торт? Я думала, ти спекла щось особливе.
Ганна знала, що день буде важким, ще зранку, коли Сергій почав метушитися по квартирі,
– Живеш на мої гроші! У моїй квартирі! Їси мою їжу! І ще вказуєш, кого я мушу тут терпіти? – Ось як? – Єгор випростався. – Значить, ти мене утримуєш, так? І тепер дорікаєш? – Я не дорікаю! Я констатую факти!
– Ти взагалі розумієш, ким працюєш? Продавчинею! А поводишся, як королева, – Єгор жбурнув
– Усе село знає, чий цей Микола! Батько пішов із життя, бо не просихав, мати втекла! А ти цього малого за стіл садиш, як рідного! Не ганьби й себе, і мене! – Репетувала мати
Коли Миколка вперше прийшов до мене, босий, з роздертими колінами, я ще думала, що

You cannot copy content of this page