— Ми ж не претендуємо на вашу квартиру! Аліна повернулася до неї. — Претендуєте. Коли робите собі ключі без моєї згоди. Коли привозите свої шафи. Коли самі вирішуєте, яку кімнату кому віддати. Коли обговорюєте тут ремонт. Просто ви називаєте це іншими словами
— Звільніть квартиру по-доброму, або далі вже розмовлятимемо через суд, — спокійно, але з
– Ну ні! Сина я не віддам! Досить з неї твого брата, – виховали! Вибач, що нагадую, але на правду не ображаються. Ми разом п’ять років, але я надивився на нього, поки він не пішов із життя
У Лізи з’явилася друга дитина у тридцять років. Старшому синові Максиму  було вже сім.
– Свою квартиру Наді відписую, а сама до тебе переїду! – Заявила з порога мати. Моя відповідь їй дуже не сподобалася
– Поліно, я тут все вирішила! Свою квартиру Наді відписую, а сама до тебе
– Рибу де сховав? У джакузі? – Жінка кинула чоловікові на стіл ваучер зі спа-готелю
– Вмотався я, Іро! Комарі – просто звірюги, кльова немає, ще й тягнучка на
— Я хочу, щоб ти згадав, з ким ти живеш. І що для мене означає цей день. — Я пам’ятаю. Але порядок є порядок. Живі — важливіші
Телефон замовк. Віра стояла посеред кухні, міцно притискаючи його до грудей обома руками. Тітка
– У нашій сім’ї баба слухається чоловіка, – заявив він. Але Міла втекла і жорстко помстилася
– Ромо, ми ж домовлялися! Я не збираюся кожних вихідних їздити до твоїх батьків!
— Своїх родичів до Києва привіз — ось сам їх і годуй. Я більше й пальцем не поворухну заради них
Валіза полетіла в коридор першою. Слідом за нею — чоловіча куртка, а тоді й
Свекруха називала мої претензії до чоловіка істерикою, доки сама не почула голосове повідомлення від його колеги
Ангеліна вперше напружилася не через помаду на сорочці, й не через пізнє повернення. Нічого
– Оксано, я хотіла сказати, – почала свекруха, і її голос звучав незвично суворо. – Цього року риба була трохи пересолена, а торт сухуватий, ти явно не намагалася! Раніше в тебе краще виходило! – Замість подяки видала вона
Оксана прокинулася в суботу з чітким відчуттям тривоги у грудях – через тиждень день
– Я, Ірино, батрачити на вашу ораву не наймалася! Кріпацтво давно скасували! Дві баби в одному будинку – це перебір! – Вона взяла сумку з лави. – Тож, як то кажуть, – карти вам в руки! Плита там, криниця за рогом, магазин за лісом. Розташовуйтеся
– А на обід у нас що буде? – Ірина стояла на порозі веранди

You cannot copy content of this page