Життєві історії 0
-Так чого ти похмура, Ніно? З Миколою щось, чи що? – Катя опустила сушку в чаї. -Ой, Катю, та не в Миколі справа. В мене тут таке, що не знаю, що тепер і робити!
-Ніно! Чого з дому не виходиш, щось трапилося, чи що? – крикнула сусідка, побачивши
Життєві історії 0
На що може сподіватися собака, яку одного разу кинули доживати на вулиці? І все ж таки вони сподівалися…
Їх на вулиці прозвали просто – собача банда. Але людина, яка жила в одному
Життєві історії 0
– Бабусенько, рідненька, яка ж я недолуга! Ми всі відгородилися від тебе. Хтось навушниками, хтось роботою, а тобі від нас так мало потрібно. Не перепелиних яєць і навіть не уваги – просто любові…
– Ніно! Ніно! – щоразу волала бабуся. – Бабуся, чого ти кричиш? – Не
Життєві історії 0
– Варю, уявляєш, іду зараз, а на лаві хлопчих сидить років восьми, плаче гіркими сльозами. Лист Дідові Морозу загубив. А я знайшов ось. Гляньмо, що там… Вони не тільки глянули, а й виконали всі бажання малюка…
Денис ішов із роботи, під ногами приємно хрумтів сніг, чомусь згадувалося дитинство. Катання з
Життєві історії 0
– Я не дозволю тобі піти, – тихо, але твердо сказав Микола. – Ти потрібна мені, дуже потрібна, Наталочко, – він злегка стиснув її руку, ніби хотів поділитися своєю силою, і почав неквапливо розповідати про церкву, про розмову з батюшкою…
Микола довго дивився у вікно. На столі стояв кухоль чаю, що давно охолов. Рука
Життєві історії 0
Остання гастроль…
Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на
Життєві історії 0
– Скажи, як ти житимеш далі, після всього, що накоїла, – не відводячи погляду, дивилася на неї незнайома жінка
Люба прийшла додому і просто звалилася на диван. Вона сьогодні так утомилася на роботі.
Життєві історії 0
– Дякую тобі, доню, – шепотіла стара в останні свої дні. – За все дякую… Ти мені послана Богом – донька, яку я ніколи не мала…
– Ганнусю, доню! – сплеснула руками Марія Петрівна, визираючи у віконце. – Ти чого
Життєві історії 0
– Та що ж це діється?! Та хто ж так над старенькою сміється? Ніч на морозі чергувала – все дарма? Тільки більшого сорому набралася
У ніч перед Андрієм баба Настя не спала. Сиділа вона в засідці, з твердим
Життєві історії 0
– Олено, ми прийшли, щоб поговорити з тобою про спадщину, – почала cвекруха. – Тобі не здається, що це не справедливо? Що майно син поділив не правильно?
У кабінеті нотаріуса сиділи троє людей. На столі лежала непомітна сіра тека. Зараз господар

You cannot copy content of this page