– Оленко, я не можу допомогти нічим, вибач. Хоч ми й друзі, але я не схвалюю те, що ти хочеш зробити. Це ж дитина
– Самсонов, мені потрібна твоя допомога. Я чекаю дитину. Залишати звісно, не збираюся. Термін
– Жінко, подивіться на мене – я Лариса? – Запитала Аріна. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – Може, я схожа на Ларису? – Знову поцікавилася Аріна. – Ні, Лариса світленька була. – А тепер уважно слухайте: Лариса сиділа з вашими дітьми! Я – не Лариса! Я навіть на неї не схожа. Висновок – я не сидітиму з дітьми!
Аріна та Марк переїхали до нової квартири у п’ятницю. У вихідні збирали та розставляли
Поїхали до Одеси всією родиною: вижив, щоби розповісти
Поїхали до Одеси всією родиною: вижив, щоби розповісти. Все почалося з того, що дружина
Того ранку збираючись на роботу я почув з передпокою відчайдушний крик дружини. Кинувшись туди, я побачив таку сцену. Шість кілограмів шерсті, кігтів і жахливого настрою, кидалися на дружину, як бик на червону ганчірку
Кіт спав із дружиною. Він упирався в неї спиною і відштовхував мене всіма чотирма
– Ти мені тут не потрібна! Збирай свої речі! – Що? Тату… ти… ти мене виганяєш? – Я тебе попереджав, – холодно сказав Костянтин, уникаючи її погляду. – Мій терпець урвався! У тебе є робота, син уже дорослий, – проживете! Шукайте квартиру та з’їжджайте! Даю вам тиждень
– Що? Тату… ти… ти мене виганяєш? – Я тебе попереджав, — холодно сказав
– Ти що, з глузду з’їхав? – завмерла з переляку Тетяна. – Це з якої такої радості ти зібрався подарунки чужим дітям дарувати? ГА?
-Вітаю, ви мама Семена? – Жінка, що стояла перед дверима наче заклякла. – Здрастуйте,
— Не люблю цих заходів. Суєта, формальності… І заради чого? Щоб показати всім своє щастя?
Вибір ресторану для нашої другої річниці дався мені непросто. Хотілося не просто затишного місця
– Досить Віру та Віку називати «цими»! Ти ж чудово знаєш їхні імена! Про свою дитину я ніколи не забував і не забуду! – І чужу готовий прийняти, як свою, бо діти ні в чому не винні! – Обсмикнув син матір
Коли Діма увійшов до вітальні, гості за столом відразу замовкли. Деякі відводили очі, а
Наречена з великим посагом
Настя готувалася до весілля, вона вже рік зустрічалася з Денисом, і, як вона говорила,
— Ділити ми нічого не будемо. Квартира моя, дошлюбна, машина теж. Собаку тим паче не віддам. Хоч завели його у шлюбі, це моя душа. — Та мені начхати на нього. Забирай. А ось машину з квартирою я поділив би
Той вечір розділив життя Наташі на “до і після”. — Розумієш, Наташа, Я зустрів

You cannot copy content of this page