– Я вам будинок, – ви брату гроші на квартиру! – Пропонувала мати “вдалий” варіант…
Олег та Яна обирали будинок. Семирічна Ганнуся тішилася, що скоро в неї буде окрема
Стукіт ножа об дошку припинився. Світлана повернула голову і подивилася прямо на чоловіка. У її погляді не було благання чи докору. Там був холодний, концентрований гнів і питання, яке вона не вимовляла вголос: «Ти знову на це поведешся?» Діма відвів очі. Він не міг дивитися на дружину. Почуття провини перед матір’ю і почуття сорому перед Світланою розривали його на частини
— Дімочко, синку, це я… — голос у телефонній слухавці був слабким, надтріснутим, сповненим
— Тут один шматочок м’яса грамів на сто! Це ж сміх просто. Я такою порцією не наїмся. І салат теж — раз-два й усе з’їла. Це що, для тих, хто худне, меню? — Галю, ну навіщо ти… — спробувала втрутитися мама Олега, але тітка Галя була нестримна. — Ні, я серйозно! Ми що, на дієті тут сидимо? У мене Сашко після роботи голодний, йому нормальну порцію м’яса треба! А тут що? Прикраса якась. Овочі, сир… А де м’ясо нормальне?
Ірина витерла руки об фартух і критично оглянула стіл. Біла скатертина — та сама,
— Дуже зручно, Олеже. Ти хочеш вирішити її проблеми, не жертвуючи нічим своїм. Ні часом, ні грошима, ні, найголовніше, особистим комфортом. Ти хочеш, щоб її проблеми вирішила я, пожертвувавши своїм домом і своїм спокоєм. Так от, цього не буде. Шукай інші варіанти. Найми їй доглядальницю. Купи їй квартиру по сусідству. Але в моє життя і в мій дім твоя мати не ввійде
— Катрусю, я сьогодні з мамою говорив. Довго так, докладно. Загалом, ми тут подумали
– Ти ось що, – сказав він зляканим очам. – Ти до мене жити підеш? Я живу один. Але годувати тебе знайду чим, і всі речі купимо. Як там це називається – лоток котячий, наповнювач … А спати зі мною будеш
Чоловік узяв два чебуреки. Соковиті, вони сочилися жиром, з шаленим запахом і ще –
Світ не без добрих людей…
– Ваш красень? – Чоловік із суворим обличчям втяг у хвіртку Гошку, що упирається.
— Валентино Павлівно, що ви робите? — Бачеш же, шпалери клею! Старі зовсім облізли. Я взяла залишки від свого ремонту, сама поклеїла. Дмитро ввечері зрадіє. — Але шпалери нові! Я місяць тому їх поклеїла! — Нові?
Аліна відчинила двері квартири й зупинилася на порозі. У коридорі пахло чужими парфумами —
— І ось ця… сукня. Вона, звісно, шикарна, але для них — це перебір. Занадто яскрава, надто… помітна. Вони цього не зрозуміють. Подумають, що ти прийшла себе показувати, випендрюватися. Треба було щось скромніше одягнути. Сіре або бежеве. Щоб не привертати на себе увагу. Ну гаразд, зараз вже пізно. Просто постарайся триматися в тіні
— Ну все, красуне моя, готова підкорювати моїх? Дмитро стояв біля дзеркала в передпокої,
Як він міг? Усього кілька днів тому вони разом вибирали новий гарнітур на кухню, обговорювали відпустку, мріяли про будинок, про дітей… І тепер усе це пішло в нікуди? Одним холодним рішенням він перекреслив роки, мрії, довіру. А Ілля?.. Рідний брат, людина, якій вона могла зателефонувати серед ночі — і він прийшов би. Знав, і мовчав. «За кого він мене має?
Зоя вийшла з під’їзду нового житлового комплексу з такою усмішкою, що рідкісний перехожий не
– Які Мальдіви?! На які мані? – репетував колишній чоловік, дивлячись на мою валізу
– Ти на старості років з глузду з’їхала? Світлана застигла посеред спальні. В одній

You cannot copy content of this page