– Мамо, а ти щаслива?
– Мамо, а ти щаслива? Це питання пролунало несподівано. Оксана саме різала хліб на
Про таких людей, як Катя, часто в народі говорять «з дивиною». Чому? Тому що повільна, задумлива, мовчазна, посміхається іноді своїм думкам, та й тому що добра дуже. Поводиться дивно. Розмовляє іноді сама із собою. Або із квітами.
– Катя! Іди, протри калюжу на сходах! Потім домиєш тут! Йди вже! — завуч
– Зате вам нормально у двох квартирах! Сподіваюся, розбагатієте…- зауважила невістка
– Мамо, всього пару-трійку років, – просив Арсен. – Ні! – Ну чому? –
-Якщо дружина пішла до іншого, то невідомо, кому пощастило
-Ну і нехай.. Нехай він зрозуміє, кого втратив. Скільки можна було чекати, сподіватися? У
– Як минула п’ятниця? Відпочив? Виспався? – Запитала Світлана. – Угу, веселіше не придумаєш! Мало того, що я взагалі не приліг, то я ще й звівся весь – раптом з тобою щось трапилося! – Знав же, що ти мені так мстишся, але сидів і переживав
– Намалювався! Ти дивився на годинник? Хмільні похитування Ігоря здавались йому дуже смішними. Він
– Як не зможеш? – обурилася Марина. – Я ж у безвихідній ситуації! Ти єдина, хто може допомогти! – Ну найми когось, – запропонувала Поліна. – Заплати подвійну ціну за терміновість. Це ж твоє весілля
– Ти уявляєш, вона відмовилася приходити на моє весілля! – обурювалася Марина. – На
– Сергію, я тебе попереджаю. Якщо поїдеш зустрічати, ти мені більше не син! Я серйозно
Людмила Василівна сказала це спокійно. Не кричала, не плакала – саме спокійно, як кажуть
Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі
Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила
Ось чому, цікаво, доросла жінка обирає собі, як плакальний жилет, чужу дитину-підлітка? Я поставила собі це питання надто пізно
Ось чому, цікаво, доросла жінка обирає собі, як плакальний жилет, чужу дитину-підлітка? Я поставила
Степан відчинив двері слабий і нещасний. Марʼяна мало що зрозуміла з пояснень лікаря. Зрозуміло було одне – Степану треба лежати і ніякої роботи. Навіть вставати тільки у туалет. Марʼяна жалібно дивилася на Степана. І так їй було щемно від любові і ніжності до нього, що жінка аж розчулилася. З того дня все її життя закрутилося довкола Степана
Є така приказка: “Не було б щастя, та нещастя допомогло!» Саме так і думала

You cannot copy content of this page