– Щоб із доставки їжу їсти? – продовжив Дмитро, і голос його ставав дедалі голоснішим. – Готувати – це обов’язок дружини! А ти останнім часом зовсім розпустилася! Я терпів, але то вже перебір! – Мій обов’язок?! Де це написано? Ким завірено?
– А що у нас сьогодні на вечерю? Вікторія заплющила очі. Пальці завмерли над
– Ще осінь за вікном, а до нас в Київ на Новий рік вже черга з рідні…
Ірина стояла посеред кімнати та милувалася результатом. Стіни були пофарбовані в спокійний бежевий, новий
Напевно, вона б тоді ще довго сперечалася щодо одруження сина, відмовляла його, намагалася переконати, якби не сталося такої біди. Синочок Галини, радість її та щастя, молодий, гарний і здоровий, раптово занедужав і швидко пішов з життя. На сорок днів невістка відкликала Галину вбік: – Тітко Галю, я чекаю дитину
Галина подивилася на фотографію і тяжко зітхнула. На знімку щасливий син обіймав за плечі
– Не думала я, що ти така ж уперта, як твій покійний дід! А якщо мені дуже потрібні гроші? – Навіщо? Ти хворієш? – Ні, але профілактика… необхідна. – Зрозуміло! За будь-яку ціну, навіть, якщо дочка залишиться без житла?
Ураган вирував всю ніч, стихло тільки до ранку. З хати виходити було страшно. Що
– Навіть не смій на поріг цього будинку приходити! – Заявила мені бабуся, – від тебе дитбудинком пахне, іди геть…
– Навіть не смій на поріг цього будинку приходити! – заявила мені бабуся, коли
— Алісо, люба, не переймайся так. Мама пригляне за мною. Приїдеш, коли зможеш. Не хочу навантажувати тебе ще більше. Ти й так повертаєшся з роботи виснажена, тобі б відпочити, виспатися… А тут я, постійно вимагаю уваги. Аліса не стримала схлип. — Костю, ти такий дбайливий, такий уважний… Все буде добре. Ми обов’язково знайдемо спеціалістів, які допоможуть. Якщо треба буде — візьмемо кредит
— Алісо, люба, не переймайся так. Мама пригляне за мною. Приїдеш, коли зможеш. Не
Звісно, краще згадати про свою доньку, коли їй вже 20, ніж коли вона щойно народилася. — Машо, ну навіщо ти так! — Андрій Сергійович похитав головою. — Гаразд, — сказала мама. — Ти чого хочеш від доньки? — запитала вона. — Юлю, я хочу спілкуватися з тобою. Хочу дізнатися про тебе все і надолужити згаяне
— Привіт! А мама вдома? — запитав незнайомий чоловік Юлю, коли вона відчинила йому
Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало його рідної сестри… Великого горя, від цієї звістки, він не відчув, бо з Ганною майже не спілкувався
Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало
— Може, варто менше себе накручувати. Жити й радіти кожній миті? Кожній можливості?
Вова прокинувся серед ночі від хрипів чи стогонів — спросоння не розумів, що це,
– Мамо, а я ж не твій син, так? – спитав він, дивлячись у підлогу
Наталія Вікторівна працювала у лікарні, де дітки з’являються на світ божий понад тридцять років.

You cannot copy content of this page