Життєві історії 0
– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний
– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний.
Життєві історії 0
– А ти що, Надюшо, зі своїм розлучилася, чи що? – спитала мене продавчиня. – Тіпун тобі на язик! З чого б це? – у мене серце тьохнуло. – А чого він тоді з твоєю сестрою живе? З Любкою? – З Любкою? Андрій? – я мало свідомість там не втратила
– Ти глянь на нього! Надіє, невже це твій рівень? За тобою ж у
Життєві історії 0
– Та в тебе кожен вихідний як не рибалка, так зустріч із друзями! – завелася вона. – А мені значить знову з дітками сидіти?! Ти часом не забув, що у нас їх троє? – Так я ж цілий тиждень на роботі гарував! – обурився Максим. – Маю повне право у свій вихідний відпочити! – А я, значить, маю про вихідні забути?! Добре ж ти влаштувався!
Марина перебирала гречку, коли на кухню зайшов її чоловік Максим. – Марино, я завтра
Життєві історії 0
У передпокої панував напівморок. У квартирі було напрочуд тихо, аж підозріло. Ніна зняла пальто, повісила його на гачок і ступила вперед. Підлога зрадницьки скрипнула. Двері спальні розчинились так різко, ніби за ними хтось стояв і напружено прислухався. На порозі, як привид, виник Віктор. Його обличчя витягнулося, погляд метушився з боку в бік, а пальці нервово смикали ґудзики домашньої сорочки.
Ніна тихесенько повернула ключ у замку, майже беззвучно. Роками, живучи з Віктором, вона навчилася
Життєві історії 0
– У Дмитра знову проблеми! – Промимрив Ігор Петрович. – І до чого тут ми? – Запитала Валентина. – Дачу можна продати. Зараз саме сезон. – Мою дачу?
Валентина Сергіївна почула про продаж дачі у четвер увечері, коли мила кухоль після чаю.
Життєві історії 0
– Мені лише двадцять один рік! Я хочу жити, як раніше… – Нічого було приводити малюка на світ божий! – не стримавшись, випалила Наталя Петрівна. – Я казала, а ти мене слухати не стала… тепер ось, пожинай свої плоди…
Лариса пішла з батьківського дому у вісімнадцять років, вирішивши жити самостійно. Наталя Петрівна сильно
Життєві історії 0
– Брат просив відмовитися від частки «по совісті». Але совість чомусь була потрібна тільки від мене
Після того, як мама пішла із життя, її квартира стала ніби чужою. Той самий
Життєві історії 0
– Ось тебе, Катерино, за твій шкідливий характер, доля й покарала! Ні чоловіка у тебе, ні дітей! Просочишся ти злістю та заздрістю і залишишся на старості років одна,- пророкувала їй мати
Катя закінчила чистити картоплю і, відклавши ніж, сказала матері: – Мамо, я у вихідні
Життєві історії 0
Марино, забери свої халати й косметику зі спальні, — пролунав її голос з порога, різкий і безапеляційний. — Світлана сьогодні у вас залишається. Їй потрібне нормальне ліжко
Половник ще висів над каструлею з ароматним супом, коли в кухню, навіть не знімаючи
Життєві історії 0
Пакуйте речі й забирайтеся. Не хочу бачити вас у моїй квартирі ані хвилини довше
Вона вже стояла з валізами біля дверей спальні, дивлячись на них обох, і голос

You cannot copy content of this page