Життєві історії 0
– Коли вечеря буде готова? – Ну, коли приготуєте, тоді і буде. Свекруха випустила окуляри. – Миколо, твоя дружина що хоче, щоб я встала до плити? А вона лежатиме? Наталя, не слухаючи, взяла деякі речі і пішла до коридору. Свекруха слідом. – А що це відбувається? Ти куди це зібралася? – У відпустку! Бувайте!
Наталя з полегшенням поставила важкі сумки на підлогу. – Я вдома! З кімнати долинуло
Життєві історії 0
– Мамо, я не хочу, щоб ти приходила завтра! – Це ж моє весілля, там будуть люди. А ти виглядаєш… ну… не зовсім, як слід. І твоя робота… Мамо, зрозумій, я не хочу, щоб про мене думали, ніби я з… якогось дна
Світлана Петрівна стояла в дверях кімнати, ледве прочинивши двері – щоб не побачив, але
Життєві історії 0
— Пропоную тобі зіграти роль її онука. Ми обоє знаємо, що це — не зовсім правда. Але іноді невелика брехня заради добра може принести величезне щастя. Їй залишилося зовсім трохи — пару тижнів, може, трохи більше. Чому б не зробити її останні дні світлішими? — Обман заради добра?
Олексій відірвався від книжки, яку уважно читав під час перерви між справами, коли почув
Життєві історії 0
У ту мить йому стало соромно за свою сестру, яка ледь не вкрала парфуми дружини. Йому стало гидко за племінниць, що вередували й вимагали, аби їм щось поклали поїсти. Йому було незручно за матір, яка притягла всю цю ватаґу на день народження. На душі було паскудно через поведінку батька, який поводився за столом, як свиня. Поставивши коробочку з парфумами назад на столик, він звернувся до родичів
— Старайся тримати дім у порядку! Скільки можна тебе вчити? — з обуренням у
Життєві історії 0
А може… Тут Галю аж пересмикнуло всю. Господи, прийдуть такі думки в голову! Вона щойно подумала, що може її Діма і є новий залицяльник Марини. А що? Багато що збігається. Дні, в які Марина зустрічається з коханцем, збігаються з днями, коли Діма йде до друга, щоб машину лагодити. Невже… Та ні, такого не може бути. Не буває таких збігів, та й Дмитро її любить. А раптом… Галя насупилася. Є тільки один спосіб перевірити, чи справді Діма ходить до Сашка
Галина нарешті видихнула. Дякувати Богу, вона прийняла останню клієнтку на сьогодні. Тяжкий день, але
Життєві історії 0
Маленький господар…
– Синку, мені треба виїхати на шість місяців у відрядження, так треба, заразом і
Життєві історії 0
— Доню,— благала жінка,— дай мені хоч чверть буханця… Я віддам тобі завтра. Голова паморочиться… Я не можу… Я просто не можу більше терпіти голод. Але в очах продавчині не було жодної краплі співчуття. – Ні, – різко обірвала вона. — Я благодійністю не займаюсь. Сама ледве зводжу кінці з кінцями. Тут щодня натовпи просять, а я не можу всіх годувати. Не затримуй, у мене черга
Тонкий зимовий вітер пронизував до кісток, обвиваючи старі вулиці міста, наче нагадуючи про часи,
Життєві історії 0
– Ви що думаєте,  якщо я опинилася з Лізою за одним столом, то різко поведуся на її святі очі, натисну на Сашка, а він послухає і, –  вуаля, весілля? – А як інакше? – Здивувалася бабуся Зоя. – Раз зробив дитятко, значить відповідати повинен
– Тобі що, начхати, що дитина без батька на світ з’явиться? Вплинь на нього!
Життєві історії 0
– А знаєш що? – Марина раптом відчула, як усередині закипає злість. – Мені  все це набридло! Я їду до мами! –  Ти з глузду з’їхала? – миттю зменшив тон Андрій. – Хоча, а чому б і ні? Поживи мабуть одна, подумай над своєю поведінкою. Тільки знай – я не маю наміру змінювати свої принципи
– Слухай, а може, відзначимо мій день народження у ресторані? – обережно спитала Марина,
Життєві історії 0
Цінуй життя — своє і чуже
Першими його помітили випадкові перехожі. Бабуся завмерла посеред тротуару, не вірячи очам. — Господи,

You cannot copy content of this page