Життєві історії 0
Наталка губилася у здогадах: що відбувається з чоловіком? Зовсім став не схожий сам на себе
Наталя та Павло прожили понад тридцять років разом. Жили благополучно, в достатку: виростили, вивчили
Життєві історії 0
– До синочка їду, – усміхнулася Надія Петрівна крізь сльози. – Десять років не бачились. ДЕСЯТЬ РОКІВ! Уявляєте?
– Не можна! Чуєте? Не можна підсаджувати когось у моє купе! – голос Михайла
Життєві історії 0
– Чаклунка! Ой, не можу! Недолуга голова! Самі придумають, самі повірять … а трави, – їх же кожен збирати та пити може, бо здоров’я бережуть вони, та сон охороняють
Дівчина років вісімнадцяти, зіщулившись, тупцювала біля крихітного будинку на відшибі містечка. Зігріваючи замерзлі руки
Життєві історії 0
– Маринко, скажи дітям, хто я такий! Батька шанувати треба! Ти домовленість пам’ятаєш? Марина з жахом дивилася на Василя і не знала, як пояснити синам, що їхній батько, не герой, який будував місто для бідних у далекій країні, а лише старий гультяй, що колись кинув їх на волю долі
Коли у Люди підійшов термін і вона потрапила в лікарню, Василь був у черговому
Життєві історії 0
– У такий прекрасний зимовий день – і на цвинтар! Ось інша справа – моя Люда! Вже вона придумала б щось цікавіше…
– Марино, ти вже готова? – гукнув дружину Олег. – Чи, може, все таки
Життєві історії 0
– Але ж я… У мене в суботу плани… – розгублено промимрив син. – Перенесеш, – суворо відповів батько. – Тобі не просто так гроші дали! Сім’я в тебе вклалася, а тепер твоя черга вкласти сили в неї
Гудок на прохідній заводу сповістив про кінець зміни. Іван Сергійович, рухаючись повільно після дванадцяти
Життєві історії 0
– З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад провалювати! – Тату, ти чого? – Здивувався Андрій. – Я двадцять років удома не був, а тут така зустріч! – Була б моя воля, я б тебе ременем зустрів! – Дмитро Петрович схопився за пояс. – А нічого! Ми зараз це виправимо!
– З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад
Життєві історії 0
– Усі мужики так живуть, – повторював він, як мантру, – всі! Просто дружини вдають, що не помічають. А ти… Ти завжди все ускладнюєш!
– Мій чоловік з іншою жінкою? – Здивувалася я. Діму я побачила у торгівельному
Життєві історії 0
– Не треба мені брехати! Я бачила, як ти поводився! Ти намагався відбити свою колишню у Максима! Весь вечір ти демонстрував, що вона твоя! Що між вами все ще є зв’язок! А я там була зайвою
– Ти знову до неї? Тетяна свердлила поглядом чоловіка. Андрій продовжував натягувати взуття. –
Життєві історії 0
– Слушно? А те, що Ліда жила і доглядала маму, ви не врахували? – Сказала Таня. – А ми всі діти, а отже, однаково повинні отримати! Закон такий! – А совість де? – Ось по совісті все й ділимо, всім однаково, – нахабно кинув брат
Ліда зустрічала гостей. Два брати Євген та Василь жили у різних містах, але приїхали

You cannot copy content of this page