Каріна так і не прийшла! Конфлікт не розсмоктався, не вщух, не забувся. Вона мені не пробачила. А я… Мені ніяково. Рідна ж дочка…
– Мамо, тобі ж пенсія прийшла? – Каріна ще не роззулася, а вже питала.
– Та кому він потрібний! – Сміялася Катя, коли подруги дивувалися її рішенню відправити чоловіка працювати на вахту. – Ви його бачили? – Лисий, пузо стирчить, а хропе так, що сусідка баба Маша уві сні підстрибує! Ні, дівчата, відпускаю я його з легкою душею: і відпочину від нього, і гроші нарешті в хаті з’являться. Але доля розпорядилася інакше
– Та кому він потрібний! – Сміялася Катя, коли подруги дивувалися її рішенню відправити
– А чого це ти раптом розщедрився? – Може, накосячив десь, а тепер сліди заначкою замітаєш? – Вирвалося у дружини
– Гарний у тебе мужик, Вірко, – хитро примруживши очі, – сказала Ганна, проходячи
– Набрид ти зі своєю роботою, слухати не можу! Нема сил? Не тягни, тільки стогнати не треба! – Гаркнула мати
Мати приїхала у сім’ю сина з іншого міста. Була святкова вечеря, і син розповів,
– Вам, Вікторе, згідно зі шлюбним контрактом, який ви підписали не дивлячись перед весіллям, належить лише особисте майно, придбане до шлюбу. А це, якщо я не помиляюся, пара валіз з одягом та старий ноутбук…
У будинку ще пахло ладаном та свіжою випічкою, а у великій кімнаті, заставленій столами,
– Мамо, а може у нього інша адреса? Як тата знайти, він же не може від нас ховатися? – Ой не знаю. Але адреса точно його! Там великий будинок в селі, батьки там живуть, і він не збирався нікуди їхати. Просто, мабуть, злякався, чи свою сім’ю завів, не захотів тебе бачити
Дев’ятирічна Даша акуратно розклала перед собою подвійний листок паперу, вирваний з середини зошита, і
Маргарита стояла біля мокрого вікна і з сумом дивилася на подвір’я. Там складала в машину останні речі її сусідка, з якою вона прожила пліч-о-пліч багато років. Жаль було розлучатися з Аллочкою, її найкращою подругою
Маргарита стояла біля мокрого вікна і з сумом дивилася на подвір’я. Там складала в
– Ти сказав, що ти мені нічого не винен! Сусідка так передала, і я їй вірю. Добре, Максиме. Ти мені нічого не винен. Але і я тобі більше нічого не винна! Ні квартиру, ні гроші – нічого! Живіть, як хочете
Коли син переступив поріг мого будинку з цією своєю Регіною, я ще й подумала:
Це був справжнісінький роман, як у кіно – вони разом ходили на кава-брейки, гуляли ввечері за ручку містом, а коли місто накривали сутінки, вони відчайдушно цілувалися. Але, як і належить для таких романів, він закінчився в залі очікування вокзалу
Це було кохання з першого погляду. Вікторії було двадцять один, і вона вперше поїхала
– Ти ж розумна жінка, – повторював чоловік. Я мовчала, а потім не витримала при гостях
Кран у ванній тік стільки, скільки ми були одружені. Вадим обіцяв полагодити щонеділі, а

You cannot copy content of this page