Батьки перестали жувати і з подивом дивилися на двадцятип’ятирічного сина. – Що значить – здається? – нарешті, перепитав батько. – Чоловікам зазвичай таке не здається. Зазвичай, вони точно знають, одружуються вони чи ні.
– Тато, мамо, мені здається, що я одружуся, – сказав зніяковіло Сергій, сідаючи до
– Оксано … – Ліза ховалася за спиною Кості, – Оксан … Так, у нас з Костею відносини, але це не означає, що ти припинила бути моєю сестрою …
– Яка чудова картина, – посміхалася Оксана своєму, мабуть, уже колишньому чоловікові та своїй…
Невістка Ірина привіталася з батьками чоловіка і пішла на кухню готувати чай. – Тільки ви її не беріть на руки зараз, вона поїла недавно. – попередила Ірина свекруху. – Добре, добре, ми так, з боку помилуємося,
– Діду, ну що ти там возишся, автобус через годину вже, ще треба сумки
– Таню, це наш з тобою день! Це не загальноприйняте свято! От скажи мені, чого тобі хочеться? Подарунків? – Вони що, подарують тобі місяць з неба? Єдинорога, чи що? Чому ти так дбаєш про всіх, забуваючи, що це і мій день теж
– Чула, Нінка з Борисом розбіглися? -Та чула, – Таня похитала головою, – Оль,
– Ти ж не хочеш сказати, що шкодуєш, що бабуся вижила? – З панікою в голосі запитала Оля. – Мамо …
– Біжімо швидше! А то твої тітки все собі захоплять! – Мама впевнено тягла
– Катерино, по-людськи давай! Ми ж рідні сини її! Розділимо порівну – тобі третина, нам по третині. Чесно ж?
– Заповіт складено на користь Катерини Андріївни Соловйової. Будинок, земельна ділянка, ощадний рахунок. Повністю!
– Привіт, – вона засміялася. – Я ваша майбутня дружина. Микола, почувши таке, рвонув вперед. “Ненормальна якась”, промайнуло у нього в голові, і він тут же забув про цю дівчину
Микола швидко йшов по осінній вулиці. До початку уроків залишалося всього п’ятнадцять хвилин, і
– Ми подарували вам трьох онуків, а ви ніс повертаєте! – Репетувала дочка
О пів на сьому. Вібрація телефону на тумбочці. Я знаю, хто це не дивлячись.
Наталка сиділа вже другу годину і дивилася в підлогу, вона ніколи не думала, що з нею може статися таке
Наталка сиділа вже другу годину і дивилася в підлогу, вона ніколи не думала, що
– Якщо вони й далі житимуть із нами, я з’їду! Я більше так не можу! – Валю, припини! Це ж тимчасово! – повторював він, як мантру, намагаючись переконати в цьому і мене, і, мабуть, самого себе
– Валю, зрозумій, у них зараз просто важкий період! – У них завжди… просто…

You cannot copy content of this page