– Ех, хороша дружина тобі попалася… Бережи Яну, допомагай їй у всьому, а то впустиш своє щастя. Андрій мовчки посміхався, і думав: “та куди вона подінеться?”
Якби хто-небудь сказав Яні, що вона стане приводом для пересудів і причиною розбрату між
Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час
— Мамо, ти не розумієш. Я хочу допомогти людям. Вони не можуть мати дітей, а я можу подарувати їм шанс. — За гроші?
Кажуть, самотність — це не коли навколо немає людей, а коли серце забуває, як
Як постелишся, так і виспишся…
– Надю, моїй Настуні так сподобалося у тебе! Хоче знову приїхати на дні три-чотири.
– Швидко збирайте сумки, та на вихід! – Олено, ти серйозно? – Діма зробив крок до неї. – Це ж моя мама! – А я твоя дружина! – Олена подивилася на нього. – Але ж ти, мабуть, про це забув
Шість років тому, на першій зустрічі з майбутньою свекрухою, Олена сиділа в її вітальні,
– Галю, зять раптом мене «мамою» називати почав, – сказала вона подрузі. – Подарунки носить, усміхається. А я боюсь! Не на добро це…
Віра Михайлівна чистила картоплю, коли Роман, її зять, увійшов на кухню з широкою посмішкою.
Іду у нове життя, намагаючись не штовхати мішок сміття, що нагадує про старе
– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати
– Годі, мамо, більше я не дозволю вам сидіти на моїй шиї! – Тремтячим голосом заявила донька
Місто, з його вузькими вуличками та старими хрущовками, немов застигло в часі. На вулиці
– Так от, я не проти, щоб ви з Борисом зустрічалися. Йому для здоров’я корисно, знаєте, вік. Тільки давайте з вами домовимося – ви зустрічатиметеся тричі на тиждень. Бо якось не чесно – мені чоловік теж потрібен
Про те, що у сестри сталося щось погане, Василина зрозуміла по перших же її
– До речі, а ось і наш бізнесмен! – Звернулася дружина до коханки. – Доброго дня, Мишко! – А що ж ти приховував від нас, що такий багатий? Чому ж ми живемо на орендованій квартирі, га? І де моя няня та хатня робітниця? – Усміхнулася дружина
– Мишко, поїдьмо відпочинемо! Кудись до моря. Олеся замріяно подивилася у вікно, ніби уявляла

You cannot copy content of this page