– Та тобі в радість має бути сидіти з племінником! – Карина сказала те, що Олена вже чула сьогодні від брата. – У самої ні кошеняти, ні дитини, заміж ніхто не кличе, що тобі робити? От і допомагай нам із Ромою! – Репетувала дружина брата
– Лєнка, привіт, ти вдома? – Запитала в Олени дружина її брата, Карина. –
— Купальні шорти? Крем від засмаги? Це в тебе така нова форма для відряджень?
— Ти знущаєшся, Пашо? — Віра стояла посеред кімнати, обхопивши себе руками, наче намагаючись
— Нікуди не поїду! З татком залишуся!
— Васю, це ти? — Так, мамо! — Васильку, чому так пізно? — Мамо,
Коли кохання справді зле…
Ліля з батьком уже стояли в передпокої й були готові вийти з дому, коли
– Вибач мені за все, котик…
Кузя продовжував наближатися до дверей під’їзду, намагаючись потрапити всередину, але його знову і знову
– Що вже зараз. Стільки років минуло. Тільки ти Олексію не кажи, нехай думає, що Василь його батько
– Доброго дня, сусідко! – почула Дарина чоловічий голос. Від цих слів вона стрепенулася,
Вона, нарешті, зрозуміла, що мав на увазі батько коли казав, що треба пам’ятати, але і треба навчиться прощати. Навіть якщо це прощення потрібно тобі самому, а не нікому іншому
Дзвінок у двері пролунав надто голосно. Віра здригнулася, але відкривати не поспішала, сподіваючись на
– Та ти просто курка стара! Користі від тебе, як від чайника без дна! – У запалі гніву сказала невістка
– Що має статися, щоб ти нарешті помітив, наскільки мене це дратує? – Ніна
Навіть якщо життя йде зовсім погано – тримайтеся. Все завжди може змінитися на краще
Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину. Вона вчора зварила
– Нікуди я звідси не піду! По праву – житло мені належить! Я стільки років тебе й твою ненормальну матір терпіла. Що хочеш роби, не виженеш! – Ще і як вижену! – пригрозив Борис. – Не хочеш по-хорошому з’їхати, виселятиму силою
– Нікуди я звідси не піду! По праву – житло мені належить! Я стільки

You cannot copy content of this page