– Я дітям Каті віднесу, хоч вже майже дорослі, але все ж таки мої улюблені онуки
Коли з’явилася Катя, у сім’ї вже була шестирічна донька Марина. Батьки душі дуже любили
– Знову у своїх баб був? Чому не береш слухавку, коли я дзвоню тобі? – запитувала дружина, зустрічаючи Андрія у передпокої
– Знову у своїх баб був? Чому не береш слухавку, коли я дзвоню тобі?
– У тебе не може бути дітей, синку. – Тарас – він не твій син. Не може бути твоїм. Вибач мені… Я не могла сказати раніше – зізналася мати, перед тим, як піти з життя
– Василю… – голос матері було ледве чутним. – Що, мамо? – Василь нахилився
– Настав час діяти! Я вирішила, що зроблю все, щоб мій син розлучився з цією Маргаритою! Так, у них є спільна дитина, але він зможе платити аліменти, та знайде жінку, яка підтримуватиме і піклуватиметься про нього
Коли син із невісткою прийшли до мене на вечерю, і син зняв взуття, я
– Приходь, бодай у снах, тату! Я дуже сумую…
– Мамо, я не хочу ні з ким знайомитись! – Сонечко, для мене це
– Ну що, коханий, познайом мене зі своєю куркою! – Злісно промовила дружина. – І це ти мене вирішив проміняти на цю..! – вона підбирала слова, – на цю ляльку з намальованими бровами
Сніжана з дитинства була шибениця, носилася по двору тільки з ватагою хлопчаків, подружок майже
— Ця баба тобі все життя зіпсує! Краще кинь її, поки не пізно, а я знайду тобі нормальну дружину.
– Хто ви така? Що ви тут робите? – Ірина з подивом дивилася на
– Ти не працюєш, проте постійно тринькаєш гроші: манікюр, зачіски і таке інше… Значить у нас зайвий рот це ти
– Марино, давай на вихідні до батька з’їздимо. – Чого це? Ми ніби до
– Я не збираюся більше це терпіти! – голос матері дзвенів, як натягнута струна. – Дев’ятнадцять років, ні роботи, ні навчання, а тепер ще й в положенні! Ти хоч розумієш, що наробила
– Я не збираюся більше це терпіти! – голос Ірини дзвенів, як натягнута струна.
– Знаєш, сестричка, я ж попереджала! Пам’ятаєш той вечір? Я сказала, що можу забрати твого чоловіка. А тепер… тепер я заберу й твого сина
За вікном кружляв сніг, перетворюючи звичайний вечір на казкове полотно. Катерина помішувала борщ, вдихаючи

You cannot copy content of this page