– Ми порадилися і вирішили, що ти свою машину Уляні маєш віддати! – У якому сенсі? – У прямому! Дівчинка у нас посвідчення водія отримала, їй тепер їздити на метро в університет не комфортно. А тобі твій ще купить! – Приголомшила мати
– Як справи, доню? Усі гроші заробила, чи як? – поцікавилася мати Тетяни, Ніна,
– А мені сподобалося жити самій! – дружина кинула чоловіка просто на річницю весілля
– Марія, я, мушу зізнатися! Мені стало з тобою нудно, та не цікаво! –
– Одружимося. З’явиться в нас гарна донька, схожа на тебе. Я вас обох любитиму. Все для вас зроблю
Поліна йшла додому після роботи, знемагаючи від спеки та втоми. Літо видалося дуже спекотним.
Чоловік виніс із дому всі приготовлені дружиною котлети, і компот прихопити не забув
Увечері в маленькій кухні пахло смаженим м’ясом та цибулею. Наталя стояла біля плити, методично
“Куди ти подінешся…” Як часто вона чула від нього ці слова, які підкреслювали, що у неї немає виходу, що вона в пастці
– Маму ми забираємо з собою, до речі… – додав він між двома ковтками
– Ти мою маму не чіпай. Вона розумна жінка! – образився Вадик. – Звісно, ​​розумна. Вона думає про себе у старості. А не про твоє сімейне щастя. Інакше б ти вже давно одружився зі мною, а не потай їй гроші висилав! Хоча… що я про уявне щастя? Такі чоловіки, як ти, щасливі під маминим крилом
– Ганно, у нас за місяць зустріч однокласників. Ти маєш піти зі мною, –
По-твоєму, я товста? А я й думаю, що це ти раптом стежити за собою став. Джинси собі купив, шкіряну куртку, бейсболку. Голову поголив для маскування лисини. Для кого так стараєшся? Вже точно не для мене. Товста я. Що є з ким порівнювати?
Ганна смажила котлети, коли у двері подзвонили. Вона вийшла із кухні, щоб відкрити. –
– Ти серйозно? Ось так просто виганяєш мене надвір? А ти добре подумала, люба? А може, ти в дзеркало давно не дивилася на себе? Чи забула, яка ти? – звично принижував Петро дружину
– Ти серйозно? Ось так просто виганяєш мене надвір? А ти добре подумала, люба?
– Ти вже донька, таких не вибирай! Нерівний він тобі
Сьогодні на картку прислали зарплату, двадцять шість тисяч. Ганна йшла додому в гарному настрої:
– Я, взагалі-то, свого чоловіка кохаю! Навіщо ці секрети? – Кохай, хто ж тобі не дає? Але приказка така є – вік із чоловіком живи, а всієї правди йому не розповідай! Запам’ятай! Кохання міцніше буде! – Повчала мати
Нонна здавала квартиру в оренду. Так вийшло. У когось жодної немає квартири, а в

You cannot copy content of this page