Життєві історії 0
– Баба з воза – кобилі легше! Люблять вони в тебе обидві на чужу шию залазити…
– Ксеніє, слухай… У тебе все одно вже є одна дитина. То, може, ти
Життєві історії 0
– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. Віка та твій Дмитро. Якісь розмови вели, питання вирішували наші вуличні… – А ось зараз ми це й перевіримо
Цей Новий рік Ірина чекала з особливим почуттям. Хотіла чогось незвичайного, чарівного. Так сталося,
Життєві історії 0
– Я думаю, що ми з Вадимом скоро розлучимося, Ніно. Я тут про нього таке дізналася, що не вкладається в голові. І якщо це виявиться правдою, я ніколи його не пробачу. – Боже, що ж у вас могло статися?! Ви ж просто ідеальна пара! Наталка голосно засміялася. Вона вже знала, що ховається за красивою картинкою їхньої з Вадимом родини
– Я думаю, що ми з Вадимом скоро розлучимося, Ніно. Я тут про нього
Життєві історії 0
– Твоя рідня, ти й готуй! – Крикнула Ліза, зриваючись на крик. – А дружина мені тоді навіщо? Щоб по хаті тинятися? – З обуренням видав чоловік. У повітрі повисла дзвінка тиша
Артем ліниво потягнувся, з насолодою відчуваючи м’якість ліжка та суботній ранок. Поруч, пригрівшись, спала
Життєві історії 0
– Далі так продовжуватися не може, – сказала Марія після чергового звільнення Миколи. – Я тобі давно хотіла сказати, що треба переїжджати в село. Там же ж будинок є, твій, між іншим. Але чомусь там влітку відпочивають усі окрім нас. Дід хату тобі залишив. Тобою користуються, а ми тут виживаємо!
Сімейне життя Миколи та Марії у місті не вдавалося. Начебто й старалися, працювали, але
Життєві історії 0
– Не можна у матері дитину відбирати! – Вона знову кине його, от побачиш! – плакала Лада. – Не кине! Серце материнське не дозволить, – впевнено відповіла мати. Але, як же вона схибила…
– Не можна у матері дитину відбирати! – Вона знову кине його, от побачиш!
Життєві історії 0
– Ти повинна віддати квартиру бабусі! Шануй вік! Рано тобі ще про спадок думати! – Репетувала мати
Катерина з якимось тривожним почуттям відкрила вже свою квартиру, яка раніше належала покійній бабусі
Життєві історії 0
– Ох, Іро, не в мене ти пішла, – журилася мама. – Не любиш ти землю. Мабуть, це вже не виправиш. Хоча якось у мене з’явилася надія. Пам’ятаєш, як ти мені сказала, що любиш наш будинок і город, і бур’яни, і мене заразом! Я правда спочатку подумала, що на тебе щось найшло, а потім зраділа – за розум донька взялася
– Барсику! Барсику! Та де ж його носить? – Ірина Іванівна стояла на ґанку,
Життєві історії 0
– Про що ти ще не подумав? Про те, що ми із Сашком на морі взагалі жодного разу не були? Що ти прогуляв сімейні гроші? Про те, що ти обдурив не тільки мене, а й батьків?
– Ти не тільки мене зрадив! Я подаю на розлучення. Обговорювати тут нічого, –
Життєві історії 0
– Дарино, а ти чого нам запрошення не надіслала? – запитала Ірина, відірвавши очі від комп’ютера. – Не хочеш бачити колег на весіллі? – Вибач, не встигла, – думаючи про щось своє, відповіла Дарина. – А тепер вже й сенсу немає їх розсилати. – Чому це? – Весілля не буде, – ледь вимовила Дарина. – Мій так званий майбутній чоловік усе дізнався
– Дарино, а ти чого нам запрошення не надіслала? – запитала Ірина, відірвавши очі

You cannot copy content of this page