-Ну в тебе і нерви! Як ти її терпиш? Я навіть п’яти хвилин не можу біля неї перебувати!
Дарину Михайлівну у дворі не дуже любили. Характер у неї був різкий, нетерпимий, місцями
-Степане, ну нащо тобі стільки грошей? Хай би на щось хороше, так ти і не витрачаєшся зовсім. Ходиш в сорочці до тих пір поки, та в лахміття не перетвориться. Їси хліб та сіль, на олію та і то грошей жалієш.
Федоровича в селі дражнили, як куркуль і скнара. Про таких кажуть, без вигоди своєї,
-Побачитися б, а раптом вона чекає? А може дитину від мене народила, а я і не знаю, – думки в голові чоловіка складалися в чудову сімейну картинку.
-Побачитися б, а раптом вона чекає? А може дитину від мене народила, а я
Недільна мама…
– Як це ти дитину йому залишила? Поль, у тебе з головою все гаразд?
– Рецепт безсмертя давай. Раз твоя свекруха сказала, значить, він у неї десь записаний. Тому вона і дожила до дев’яноста восьми років. Ну! – Що НУ? – Я рецепт чекаю
Через сорок два дні після того, як свекрухи не стало, в квартиру Світлани заявилася
-Мине час, і про нас заговорить весь світ!
Андрій з Інною познайомилися в кафе. Дівчина замовила бутерброд і чай і їй раптом
Зоя Петрівна сиділа на ліжку зіщулившись. Маленька, тендітна. І коли тільки вона зі статної сильної жінки перетворилася в таку?
– Мамо! Ну ти знову! – Ніна зачинила кришку і натиснула кнопку зливу. –
– Соромно тобі має бути, Катерино! Кого ти батьком називаєш? Зрадника? Того, хто покинув вас і жодного разу не спитав, чи є хліб на тому столі, за яким ви їсте?
– Катерино, довго ти мені ще нерви мотати будеш?! Чому досі город не полотий?
– Я хотіла попросити, нехай Оля поживе тиждень у нас … Руслан зі злістю стиснув губи, він не любив чужих людей у себе.
Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми
– Я тебе не залишу…
Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць – запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий,

You cannot copy content of this page