-У моєму віці я радію і дощовим дням. Але за такі сонячні особливо вдячний. Можна вважати це старечою примхою, але хочеться, знаєте, щоб останній мій прожитий день був теплим і яскравим
-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім
Жінка ще довго дивилася на двері, що зачинилися за чоловіком, і ніяк не могла повірити, що це відбувається дійсно. Так, вона і справді не могла подарувати Петру спадкоємців, але в іншому все було добре
Про те, що у чоловіка хтось є, Зінаїда Вікторівна здогадувалася давно. Та й як
– Продамо твою квартиру, – і жодних проблем! Відпочинок нам забезпечений! – Нахабно заявив чоловік
– Ось, дивись, уже й Борька з Ірою на морі були. Навіть вони! Одні
– Мені ж трохи лишилося, доню, – раптом поскаржилася жінка. – А є в мене двоє безпритульних хлопʼят, Віктор і Василько. Ну як безпритульних? Один із матір’ю живе, інший із батьком. Ті без перепочинку на роботі. А хлопці самі по собі
Люба лежала в лікарні. Їй зробили процедури – дівчина мала апендицит. А потім щось
Усьому свій термін, і пізні діти – це справді особлива нагорода за терпіння…
Осінь того року видалася довга, задумлива. Листя з беріз уже облетіло, накривши землю строкатою
Раїса стояла на моєму ґанку і виносила мої речі. Валіза з одягом уже лежала на землі, слідом полетіла сумка з білизною. Поруч тупцювала її сусідка Вєрка, худа, перелякана, вона явно прийшла за компанію і тепер шкодувала про це
У Олександрівку я приїхала не жити, а сховатись. Бабусин будинок стояв нетоплений з осені,
– Віро, почекай, я все поясню! Це вона до мене чіплялася, я не хотів…
– Ти мені зраджуєш? – Запитала Віра прямо. Андрій усміхнувся і похитав головою, ніби
Якось раз Олена спеціально перерахувала гроші перед приходом гостей. І так, після того, як вони пішли, в скриньці не вистачало 100 гривень. Трохи. Але дуже прикро
Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує.
– У мене ж навіть солі не вистачить, щоб борщ на всю ораву посолити! – А ми його і не солоний посьорбаємо, – весело відповів Андрій дружині
Андрій із Наталкою, ну прямо одразу добре жити стали. Покохали. Весілля хороше зіграли. І
-Ну в тебе і нерви! Як ти її терпиш? Я навіть п’яти хвилин не можу біля неї перебувати!
Дарину Михайлівну у дворі не дуже любили. Характер у неї був різкий, нетерпимий, місцями

You cannot copy content of this page