Життєві історії 0
– Так, Денисе, ти мені син, чи не син? – Ну, син. – Якщо ти син, значить, у нас з тобою не може бути один від одного жодних секретів. – З тобою, так, тату, не може… – неохоче, але погодився син. – А ось з мамою… – Що-о-о? – Наталя здивовано дивилася на сина. – Що ти таке говориш, Денисе? У тебе секрети від мене? – Угу.
Микола сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом почувся звук ключа в замку і
Життєві історії 0
– Валентино Петрівно, у нас окремий бюджет. Олег так вирішив. Я купую тільки на себе та Ксенію. Він сам за себе відповідає. За вас, до речі, також…
Олег повернувся з вечірньої зміни та кинув ключі на тумбочку так, ніби вони важили
Життєві історії 0
– Я вимагатиму спростування! – Кричав Олег після засідання. – Та заради Бога – прапор тобі в руки! – Переможно сказала колишня дружина, й вийшла у вільне життя з власною трикімнатною квартирою…
– Тебе сусідка бачила у суботу у місті! – кричала дружина. – І ти
Життєві історії 0
– Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем. – Як ти з татом? – Так. Для мене жити в обмані було неприпустимо
– Ну, нарешті ти посміхаєшся! – Інна обійняла Наталку. – Слава Богу! – Мамо!
Життєві історії 0
– Слухай, ну ти ж розумієш, що розписуватися зараз – це повна маячня, – почав він. – Ти що, хочеш, щоб з нас всі сміялися? Це ж класика жанру – весілля “по зальоту”, ніби ми школярі! Та й потім, куди нам поспішати?
З Настею Денис завжди був чесний. Він не брехав, коли казав, що вони обов’язково
Життєві історії 0
– Ой, Марія, ці міські такі… Зараз гляне на тебе, подумає, що й Павло такий самий сільський, і покине його. – Ну прямо там, чого ти так на мене намовляєш? Так, працюю бухгалтером на фермі, чого тут соромитися? – Та до чого тут робота? Ти на себе в дзеркало глянь!
– Люда, уявляєш, Павло приїжджає з міською нареченою. Знайомитись будемо. Переживаю я щось, раптом
Життєві історії 0
– Іван, ти чув, скільки зараз будинок матері коштує? – Запитала Олена брата по телефону. – Чув, сам хотів тобі дзвонити! Що робити будемо? – Не знаю, але треба було б її переконати!
– Іван, ти чув, скільки зараз будинок матері коштує? – Запитала Олена брата по
Життєві історії 0
Хоспіс… Це слово пролунало, як вирок. Як тавро «нікому не потрібна»
Валентина лежала нерухомо і слухала, як цокає годинник на тумбочці у сусідки. Тік-так. Тік-так.
Життєві історії 0
– Ось що, любий, – продовжила я вже твердим голосом, – або вони з’їжджають найближчим часом, або я подаю на розлучення. Вважай, що це ультиматум!
– Твоя дорога сестричка ще місяць тому мала з’їхати! – сказала я чоловікові. –
Життєві історії 0
– А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща
Коли Андрій та Ліза одружилися, вони щороку обов’язково проводили відпустку за кордоном. За п’ять

You cannot copy content of this page