-По кривій доріжці пішла. Уся в батька…
Катя зійшла з поїзда на вокзалі рідного міста. Той самий старий асфальт, місцями з
– Вони винні! – Видав чоловік. Ми тут батрачили все літо! Я проміняв свою відпустку на їхній город! А вони? Вадиму все віддали! Які дбайливі батьки! Він хоч одну грядку тут прополов! Нам навіть нічого не залишили!
– Оль, більше я до твоїх батьків на вашу дачу не потягнуся! Так і
-І чого цікаво ваша мама втомилася? Алла Вікторівна не хотіла щоб онука, почула, але чутка дівчинки вловила слова бабусі. -Вона, бабуся від нас утомилася. -Це як від вас? Дівчинка подивилася на бабусю й невимушено відповіла. -Ну, вона так і сказала, що втомилася від нас. І від усіляких справ ще, ось
Алла Вікторівна задумливо ходила по великому магазину. Перед собою вона котила візок майже повністю
Я підійшла до столу. Дуже спокійно зняла скатертину з усім, що на ній було. Згорнула у вузол, як мішок із брудною білизною. Потім узяла в руки торт і попрямувала до сходів, які вели нагору до спальні. – Аля! – Підскочив до мене Вадим. – Ти що твориш? – Іду зустрічати Новий рік! Одна, – якщо я така егоїстка
– Мама одна, тітка Зіна одна! – говорив Вадим. – І Світлана з дітьми.
– Я його мати, і краще знала, що він собою представляє. Якби ти мені не сподобалася, я б і словом не обмовилася. Живи собі, як то кажуть. Дуже шкода було тебе, – зітхнула Маргарита Іванівна. – Андрій – егоїст, і завжди любив лише себе. Він зраджував тобі і тоді, коли ви зустрічалися. Я знала, що рано чи пізно все закінчиться розлученням, – додала вона
Білява кароока двадцятирічна Ганнуся з першого погляду полюбилася колишній вчительці Маргариті Іванівні. Дівчина дуже
Минув тиждень-другий. Тетяна Василівна цілком була задоволена квартирантами, ті – нею. А потім сталося те, що перевернуло їхнє життя
Про те, що життя у неї було важке, Тетяна постійно казала своїм подружкам, сидячи
– Я завтра маму привезу, так складається, вона від нас втомилася, – Олег зателефонував уже ввечері і повністю сплутав усі плани Олени
– Я завтра маму привезу, так складається, вона від нас втомилася, – Олег зателефонував
– Бідолашна! Змиритись все не може! Звідти не вертаються! – Казали люди
Підсліпувато мружилася жінка похилого віку біля ялинки в коридорі. Усміхалася так зворушливо, аж очі
– Ну, не можна так, Тоня. Треба далі жити. Що ж ти себе так? – Галя обняла подругу. – Та як мені далі одній жити, Галю? Олена у Києві. Має своє життя. А я сама залишилася
Антоніна відчинила стару шафу і дістала сорочку. – Тоня, ти що, не роздала Юрині
У світі, де все продається, є речі, які не мають ціни…
Листопадовий вечір навалився на місто. Віктор Петрович вийшов із вертушки бізнес-центру й одразу відчув,

You cannot copy content of this page