– Усі мужики так живуть, – повторював він, як мантру, – всі! Просто дружини вдають, що не помічають. А ти… Ти завжди все ускладнюєш!
– Мій чоловік з іншою жінкою? – Здивувалася я. Діму я побачила у торгівельному
– Не треба мені брехати! Я бачила, як ти поводився! Ти намагався відбити свою колишню у Максима! Весь вечір ти демонстрував, що вона твоя! Що між вами все ще є зв’язок! А я там була зайвою
– Ти знову до неї? Тетяна свердлила поглядом чоловіка. Андрій продовжував натягувати взуття. –
– Слушно? А те, що Ліда жила і доглядала маму, ви не врахували? – Сказала Таня. – А ми всі діти, а отже, однаково повинні отримати! Закон такий! – А совість де? – Ось по совісті все й ділимо, всім однаково, – нахабно кинув брат
Ліда зустрічала гостей. Два брати Євген та Василь жили у різних містах, але приїхали
– Та коли ж ти вже нагуляєшся?! – галасувала мама Марини Лариса в черговий раз. – Сил більше немає тебе терпіти! – Так і не терпи, – казав Олександр. – Збирай речі і вперед до матусі в село
Марина все життя вважала себе дуже нещасною. З самого дитинства відчувала себе нікому не
– Хай хоч дочка наша поживе в розкоші! Я про таку машину навіть не мріяла! Ось виявляється, яке буває щастя…
Ліза була у батьків єдина донька, але не балувана. Їхня родина була цілком звичайна.
Знаєте, я обожнюю своє покоління…
– Знаєте, я обожнюю своє покоління! Ми застали платівки та бобіни, перекручували на олівці
Спочатку його довго кудись несли, потім везли — дорога здавалася нескінченною. А потім різко відкрили переноску і пересадили в клітку, де вже сиділи такі самі, як він — втрачені, залишені, бездомні кошенята
Спочатку його довго кудись несли, потім везли — дорога здавалася нескінченною. А потім різко
– Таню, ти впевнена, що це та людина, з якою ти хочеш прожити все своє життя? – Мамо, ну, звичайно! – На мою думку, ти не усвідомлюєш всієї відповідальності
Кирило одружився у двадцять чотири роки. Дружині, Тетяні, було двадцять два. Вона була єдиною
– Галю, поживи у подруги кілька днів, мама приїжджає! – Видав чоловік
– Галю, поживи у подруги кілька днів, мама приїжджає! – Видав чоловік. Я стояла
– Знову гроші приніс, даремно ти йому віриш, Ларисо, де от він їх заробив?
– Знову гроші приніс, даремно ти йому віриш, Ларисо, де от він їх заробив?

You cannot copy content of this page