Переїхали до свекрухи щоб зекономити, а на ділі ще й вистачати на продукти не стало

Я була однією із тих невісток, котрих ні на очі. Чоловік мій завжди в спорах мій бік приймав, але про матір свою і брата не забував. Вони в селі жили, неподалік від міста.

Ремонт був хороший, будинок непоганий, місця багато, чоловік працював по замовленням, тому основного місця роботи не було, можна було з ними жити. От ми і вирішили що поки на своє назбираємо то переїдемо туди. В будинку 5 кімнат, невже 4 дорослих людей не вживуться.

Ох, як же я помилялася. Не вживуться, ще й як. Я з тією сімейкою не те що жити не хочу, бачити їх не бажаю.

Коли ми переїхали, я навіть рада була, нам виділили невеличку спальню, затишну, меблів було достатньо, речі скласти є де, а свої тарілки-сковорідки я і не розпаковувала, та і навіщо, якщо в свекрухи свого вдосталь.

Але дуже швидко ми зрозуміли що зекономити не вийде. Бо якщо вдвох ми витрачалися на комуналку вміщаючись в 3000 гривень взимку, і ще 2000 на продукти на двох, то зараз ледь вистачало зарплати, а працювали ми обидва, заробляли не погано. Куди гроші дівалися – неясно.

Сіли з чоловіком порахувати що не так, виявляється з нас за цей місяць 2 рази за комунальні взяли. Чоловік повністю світло, воду, інтернет, кабельне і вивіз сміття оплатив, я віддала за користування газом. Домовлялися що ми платимо половину, а заплатили все з лишком.

Ще й свекруха бідкалася, бо поки ми не приїхали, то вони ж економили, зайвий раз воду не вмикали і телевізор, а тепер навіщо, якщо ми заплатимо, це ж ми мабуть вдома днями сидимо і телевізор дивимося, а ввечері ванну на 3 години займаємо?

Брат чоловіка взагалі знахабнів. Я якраз з чоловіком ввечері по скайпу говорила, бо той у відрядження поїхав, як в кімнату увірвався його брат, напідпитку, почав приставати, грозився що якщо не віддамся, то силою візьме, а чоловіку розкаже що я сама до нього чіплялася. Через 2 години чоловік був вдома, ми благополучно пакували речі, але не собі.

Цей будинок його мачуха переписала на нього, а він впустив жити сюди матір і брата. Тому оплатив їм аренду квартири на 3 місяці і побажав всього найкращого. Тепер з нами ніхто не спілкується, а і я рада. Нехай, зате нерви цілі і у нас все гаразд, бо хто зна, якби я тоді ноутбук вимкнула чим все обернулося б.