Застукала охоронника з дружиною начальника.
У нас не фірма, а бразильський серіал. Кожного дня щось трапляється, ніякого телевізора не потрібно.
То одна покличе співробітника для перегляду роликів прямо в робочий час, на робочому комп’ютері!
Пару неділь тому секретарка завагітніла і виявилось, що вона мала зв’язок із двома нашими працівниками, а від кого дитина – невідомо!
Сміялись і плакали всім офісом. Такі розслідування були з ДНК. Про службові романи я мовчу – в курилку не вийти, всі розмови про парочки та про того, хто до кого залицяється.
Но останній випадок мене зачепив.
Ми з подружкою Анькою разом працюємо. П’ятницями любимо після роботи у бар зайти – по бокалу вина випити, відпочити, розслабитися.
У той день так вже було. Випили пляшку на двох, веселі були, само собою, поговорили, і розходитися зібралися по домівках.
Як бачимо – знайомі обличчя приходять у бар. Ми в самому кутку були, не видно нас, тому перед нами все помешкання видно.
Дивимося – охоронник наш молодий, Ванька, з дружиною директора під руку заходить. Ми здивувалися.
Спочатку не розуміли, думали, може і сам директор зараз зайде, може вони компанією прийшли відпочити.
Ні, як виявилося, вони вдвох були. І столик у них заказаний був, і сіли вони біля одне одного, поруч.
Згодом стало зрозуміло, що не поїсти вони прийшли – співали, як пташки.
А вона його старше років на п’ятнадцять, і директор наш – мужик власний, від таких не то що наліво, на крок піти бояться!
У загальному, подивилися ми з Ганною трохи, а потім швидко пішли.
Не хочеться лізти в усі їх справи й виявлятися крайніми – теж. Як тільки зараз на Ваньку спокійно дивимося не можемо, так і на початку – теж.
Як тільки він у двері входить, так сміятися хочеться, жарти про роги, які дряпають стелю.
