Цьогоріч я вперше задумалась над тим, а що за людину я обрала собі для створення шлюбу. Довший час все було добре і я не помічала жодних дивних рис характеру, але зимові свята цьогоріч відкрили мені очі на мого чоловіка.
Але все по порядку. Мене звати Оля, мені 41 рік, я аналітик у великій фірмі, дружина та мати двох діточок. Сину Олегу 15 років, а донечці Дарюсі 11.
Ми з моїм чоловіком Ігорем у шлюбі 18 років. З них останні 8 обов’язково їдемо щозими на лижний курорт. Там і діткам розваг вистачає, мій милий ганяє на лижах, а втомлена мати, тобто я, отримує такий довгоочікуваний відпочинок у спа.
Діти наші теж один за одним вже встали на лижі, тож іноді ми разом зустрічаємося тільки за вечерею. Вони ганяють усі разом, я ж відпочиваю і дихаю чудовим гірським повітрям.
Цьогоріч напередодні свят у нас сталася неочікувано сильна сварка, як на мене, ну дуже на пустому місці. Я просила змінити плани і обрати для відпочинку іншу країну з морем. У мене лише одна відпустка і я завжди беру її на свята. Нам потрібні ці дні, щоб і в подорж зганяти і близьких привітати, з’їздити до батьків у гості.
Мені за багато років набридло не мати можливості позасмагати, поплавати. Я розумію, маємо шукати компроміси і обирати те, що до душі усім. Але це завжди гори! Я там просто висиджую у готелі усю відпустку, а потім знов повертаюся до своїх чотирьох стін. Мені це добряче набридло.
Тому я попросила чоловіка цьогоріч обрати країну, щоб ми усі відпочили біля моря. Він постійно подорожує з робочих питань, я ж не бачила море вже багато років. Я навіть вмовила друзів родини їхати разом!
Дуже гірко, але у відповідь Ігор звинуватив мене у егоїзмі. На його думку, відпочинок в горах чекали усі. Свято без ялинок – не свято. Ціна на море захмарна. Ах так, а ще дорога важка.
Я не хотіла відступати. Хоч раз на 8 років можна зважити і на мене? Один-однісінькій раз? Я за довгі роки вперше купила новий пляжний одяг. Раділа, як мала дитина. Але в кінці кінців Ігор просто відмовився сплачувати обраний мною відпочинок. А коли натрапив вдома на валізу з пляжним одягом, то взагалі перестав зі мною говорити.
Так все і продовжувалося до самих свят. Я була певна, що в перший день відпустки і дитячих канікул ми разом приймемо рішення. Але сталося гірше. Ігор сказав дітям збирати у гори речі а на ранок посадив у авто і просто поїхав.
Вже на виході з будинку я здивовано спитала, чи не бажає він взяти і мене. На що він зло кинув фразу, ніби “тобі ж там не подобається, то і не треба їхати страждати, псувати іншим свята своїм незадоволеним обличчям”.
Зараз вони там всі разом, а мені так прикро. Не розумію, що робити. Їхати до них? Летіти собі на омріяне море? Образитися у відповідь?
Для мене наш шлюб тепер під питанням, але ж так не хочеться псувати собі свята.
