Доброго вечора. Три тижні тому розлучилися з хлопцем. Три роки зустрічалися. Перша запропонувала розлучитися я.
Розлучилися через те, що я багато думала про наше майбутнє, коли, власне, немає коштів і гарного фундаменту для відносин.
І з причини, що не хотіла з хлопцем вивчати мову для майбутнього переїзду.
Розлучившись, проаналізувавши, зробила висновки, чому ж я так поспішно все сама вирішила? Чому я не займалася собою? Чому не хотіла мову вивчати? На все знайшла відповіді.
Сумую за хлопцю. Хлопець каже, що теж. Вирішила я першою піти на контакт: поговорили, я все пояснила.
Вирішили, що будемо місяць нормально спілкуватися і остаточно вирішимо: так чи ні.
Ми поцілувалися, попрощалися. Я веду себе як любляча дівчина, на мій погляд, пишу “доброго ранку”, на ніч “я люблю тебе”, “приємних снів”, але з його боку цього не бачу. Хоча сам хлопець говорив, що любить, сумує, нічого не викинув із моїх речей.
І в цілому у нас про одне одного хороші враження, відсутність конфліктів. Звичайно, і самій в голову приходять відповіді. Адже домовилися, що спілкуємося нормально. Можна робити і спілкуватися як завгодно. Або він ціну набиває?) Хлопець у мене такий може бути))
Поділіться своєю думкою, будь ласка.
Мама все моє життя переконувала мене, що батькові я не потрібна, він про мене і…
У дружини брата, мабуть, із сімейними стосунками все погано. Не з моїм братом, а з…
Мій чоловік обурюється тим, що я не готую так само різноманітно, як дружина його друга…
Сім років тому мама спокійно поставилася до того, що вітчим вигнав мене з дому. Причому…
Свекруха відмовилася допомагати із семирічним онуком, який цього року пішов до школи. Каже, що вона…
В мене є дві сестри. З однією ми двійнята, інша старша на два роки, невелика…