Про горе-пікапера і невдале знайомство

Їхала якось в маршрутці. Навпроти  сидів хлопець, весь час дивився на мене.

Я в навушниках, але бачу, що губи ворушаться, ніби щось мені говорить.

Я вийняла один з вуха, думаю, мало чи, йому допомога потрібна якась або я щось упустила, а він:

«Дівчина, давайте познайомимося?».

Я спокійно відповідаю:

«Дякую, але ні»,- і навушник вставляю назад. Але залицяльник не вгамовується.

Він продовжує мало не махати у мене перед обличчям руками, щоб я знову зняла навушники.

Причому за дійством спостерігає вся маршрутка. Я не звикла грубіянити людям, тому на його наполегливе:

«А куди їдете? Ви така красива! Давайте номерами обміняємося!», Я знову спокійно і шанобливо відповідають, без натяку на продовження нашого спілкування:

«Мені приємна ваша увага, але знайомитися не буду , є хлопець».

Навіть така відповідь настирного мужлана не влаштувала.

Якщо чесно, мені вже було соромно, що до мене причепився цей хлопець.

А йому, уявляєте, ні краплі! На всю маршрутку йому кілька разів відмовили, а він все не вгамовується.

У чому проблема таких людей? Бачить же, що не сподобався, навіщо намагатися знову і знову, виставляючи себе на посміховисько?

Або інстинкт спрацював, і треба жертву уламати? Я не хочу бути грубою, грубіянити людям, але іноді вони немов на це напрошуються.

І це не перший раз, коли я з такими стикалася. Хоча в маршрутці було вперше.

Як бути в такій ситуації? Як відшивати подібних пікаперів, які не розуміють нормальної мови?