Кохання на відстані небезпечне для здоров’я. Скільки безсонних ночей, тривог, годин в інтернеті проводяться заради того, чиє серцебиття, можливо, ніколи й не почуєш поруч?!
Я знайшла своє кохання в Італії. Тижнева подорож, як і задумано було з самого початку, закінчилася придбанням сумки, чобіт і принца.
Принц виявився досить примхливим і ревнивим. Доводилося терпіти дзвінки на домашній серед ночі – перевіряв чи не в клубі я, мені потрібно було писати повідомлення із зазначенням часу прибуття додому, бути готовою красивою в скайпі о 3 годині ночі.
Всі умови мого принца суворо дотримувалися, тому що, не дивлячись на строгість, він був дуже красивим, смішним, відповідальним і добрим.
Раз в чотири місяці я відвідувала коханого. Тільки й жила від разу до разу. Нічого не потрібно було – тільки знати, що з Ним все добре, що Його серце б’ється в унісон з моїм, що Він любить мене сьогодні і буде любити завтра.
Не дивлячись на постійні недосипання і травлення, я була щаслива. Я завжди перебувала в такому стані, в якому перебуває дитина в очікуванні Нового року та довгоочікуваного подарунка під ялинкою.
Через два роки, моє здоров’я різко погіршилося. Сталося загальне виснаження організму, який перебував в постійному очікуванні дива.
І я поставила ультиматум: або ти мене забираєш, або наша любов набуває рис платонічної і відлітає в «космос». Ми розлучаємося.
Жити з роздвоєною на дві країни душею, піддаватися Його постійним сумнівам стало просто нестерпно. Він мене забрав. І тепер я засинаю на його долоньці. Чого і всім бажаю.
