З чоловіком я давно розлучилася. Сумувати довго не стала і вирішила, що треба якось налагоджувати своє життя. На той час мені дуже пощастило, бо знайома запропонувала халтуру.
Сказала, що можна поїхати до Італії та заробити непогані гроші. Доньку залишила під опікою своїх батьків і рвонула за кордон. Ось уже 16 років там я і живу.
За цей час моя дочка виросла і вийшла заміж. Нині їй 26 років. Завдяки роботі в Італії (я доглядаю літнього чоловіка і живу у нього в приватному будинку) мені вдалося поставити дитину на ноги. Я забезпечила її житлом, а зятю допомогла з покупкою машини.
Крім того, я зробила ремонт у квартирі, де мешкають мої батьки. З батьком, щоправда, побачитись так і не встигла. Його не стало 2 роки тому. Тепер там мешкає тільки моя мама.
Але я не сумую, що не беру участі безпосередньо в житті своїх рідних. Я допомагаю їм матеріально, тому свій внесок у їхнє щасливе майбутнє відчуваю сповна.
Також мені вдається відкладати гроші на старість. Розумію, що в Італії я не назавжди. Рано чи пізно я повернуся на батьківщину. А там на мене вже чекає охайна і затишна квартира. Що може бути краще? Думаю ще невелику ділянку прикупити, щоб ніжитися у весняні та літні дні на природі.
Мої плани почали змінюватися, коли в мене почалися стосунки з одним італійцем. Це син старого, якого я доглядаю. Якось я прикипіла до цієї сім’ї, а особливо до Маттео. Він дуже порядний чоловік. Завжди вчасно виплачував мені заробітну плату, премію видавав. А потім почав до мене залицятися. Давно вже я не відчувала себе такою потрібною.
На це Різдво я вирішила поїхати додому до рідних у гості. Подумала, що взяти з собою Маттео буде дуже доречним. Подруги мене відмовляли. Мовляв, чоловік-італієць не має бачити, як живе моя сім’я. Йому це не сподобається.
Я щиро не розуміла, у чому проблема. А потім все стало на свої місця. По-перше, Маттео був шокований, побачивши, який ремонт я зробила в квартирі мами.
Потім ми ходили додому до моєї дочки. Там на італійця теж чекало кілька сюрпризів. Він не розумів, як я можу працювати в Італії і бути такою забезпеченою тут, на батьківщині. І його це ніби засмутило.
Коли ми повернулися, я помітила, що Маттео до мене охолонув. Він навіть відмовився від ідеї підняти мені зарплату, хоча ще нещодавно збирався це зробити. Дізнавшись про це, подруги в один голос заявили, що я припустилася фатальної помилки.
Тепер італієць думає, що я живу краще за нього, хоч і працюю в його будинку. Якось безглуздо це все. Адже я просто дуже ощадлива жінка, думаю наперед і про своїх рідних не забуваю. А тут, в Італії, мені багато для життя не треба. Я практично нічого собі не купую. І в чому я винна?
