Виявляється, зіпсувати з кимось стосунки можна навіть із найкращих спонукань. Хочу розповісти, як я, всього за декілька днів, стала поганою невісткою.
Коли я тільки заміж виходила, то вважала, що зі свекрухою мені пощастило. Вона живе далеко від нас. Ми бачимо рідко. Ті два роки, що ми одружені, мама чоловіка завжди сама приїжджала до нас погостювати.
Якщо чесно, щоби перерахувати кількість наших “живих” зустрічей, вистачить пальців на одній руці. Свекруха живе від нас досить далеко, і я в тих місцях не була ніколи.
Чоловік давно вже вмовляв мене зʼїздити до його мами. А цього року ще один привід зʼявився.
У чоловіка з’явився племінник. Його сестра стала мамою вже пів року тому, а ми малюка бачили лише на фотографіях. Дочекалися відпустки та все ж таки вирішили вирватися.
Мама чоловіка наполягла, щоб ми жили в неї. У свекрухи двокімнатна квартира, а мешкає вона одна. До того ж вдень вона на роботі, а ми спокійно зможемо гуляти містом та й квартира буде повністю у нашому розпорядженні.
Але після приїзду на нас із чоловіком чекав неприємний сюрприз. Виявилося, що в сім’ї сестри стався якийсь конфлікт з орендодавцем, і її з чоловіком і дитиною буквально виперли з орендованої квартири за один вечір.
А куди піти бідній дівчинці з немовлям на руках? Правильно! Вони прийшли до мами. І тепер передбачалося, що у двокімнатній квартирі будуть два тижні жити: свекруха, сестра, її чоловік та піврічний син, а ще я з чоловіком.
Але все це нам розповіли, коли ми вже з валізами роззувались на порозі квартири свекрухи. Я відразу запропонувала чоловікові зняти номер у готелі. Зараз купа додатків та з їх допомогою можна знайти будь-який варіант і на будь-яку суму.
Мама чоловіка відразу замахала на мене руками. Мовляв, що за дурниці, ми ж сім’я – розмістимося якось. Те, що це буде саме “якось” я зрозуміла вже ближче до вечора.
О восьмій годині вся активність у будинку повинна була припинитися. У племінника режим, йому час спати. Світло скрізь вимкнули, в туалет теж не ходи, а то дитину розбудить шум унітаза, що змивається.
Вранці зовсім вакханалія. Чоловік сестри збирається на роботу, свекруха теж. А нас на кухні спати поклали! О 6.30 нам довелося прокидатися.
Після від’їзду зятя та свекрухи на роботу я поставила чоловіка перед фактом: або ми їдемо до готелю разом, або я сама. Що це за такий відпочинок?
Ми увечері навіть кіно подивитися не можемо. Не кажу вже про те, що мені довелося чекати, поки скупають малюка і тільки тоді я змогла помитися. Але й там ліміт за часом, тому що (ми пам’ятаємо) шуміти після восьмої не можна!
Чоловік довго сперечався зі мною і казав, що так не можна. Це ж його сім’я! Що мати подумає! Скаже, що вона щось зробила не так, коли гості втекли.
Ненавиджу такі ситуації! Я хочу в душ ходити, коли мені хочеться, а не коли можна. Їсти сідати, коли хочеться, а не разом з усіма. Я не бачила місто. Я планувала гуляти освітленими вуличками до пізнього вечора, а не вимикати світло о восьмій вечора!
Так, я розумію, що родичі це все не спеціально і взагалі вони хочуть якнайкраще, як заведено. Але ж ми об’єктивно один одному заважаємо!
Загалом, надвечір ми перевезли свої речі в чудову орендовану квартиру. Навіть у тому ж районі, де живе свекруха. Коли мама чоловіка прийшла з роботи, ми зустріли її вдома та розповіли, що ці два тижні поживемо окремо, щоб нікого не обмежувати.
На мене одразу вилилося два відра помиїв. Виявляється, що моєму чоловікові “це марення ніколи б на думку не спало” отже, це я його проти матері налаштовую. Хочу його від батьківського дома відвадити та проти рідні налаштувати.
А в мене й на думці нічого подібного не було. Я просто хотіла нікому не заважати, а вночі спокійно вставати в туалет, не боячись, що від найменшого шарудіння на весь будинок почне кричати немовля.
У підсумку всі два тижні, що ми пробули у гостях, мама чоловіка відмовлялася з нами спілкуватися. Вона красиво грала скривджену жінку аж до нашого від’їзду. З’явилася тільки на вокзалі, щоб сумно повідомити, що “не такої відпустки вона чекала”.
І їй зовсім начхати, що своєю поведінкою вона робить дуже боляче своєму єдиному синові. А той реально переживає. В нього і зараз настрою немає.
Що це взагалі за така логіка? Чому ми мали страждати, якщо є можливість цього легко уникнути? Ми ж не вимагали від свекрухи нам квартиру винаймати, самі за все заплатили.
