Приїхав до знайомої в гості, захотілося в туалет, потім чую через двері вона питає: “Ти там піпі чи какао?”. Я якось знеяковів і тому нічого не відповів

Я підозрював, що ви люди гостинні, але щоб настільки …

За останні 5 років у мене не було відпустки. Все якось не виходило нікуди вибратися. Але в цьому році відпустка, як мені здається, вдалася на славу.

Захотілося поїздити по нашій неосяжній Батьківщині, а почати своє довге подорож вирішив зі столиці. Одна приятелька (знайомі ще зі школи) покликала зупинитися на деякий час у неї. Думаєте мене довелося довго просити?

З вокзалу я поїхав відразу до неї. І як на зло ще в метро живіт стало крутити. Підозрюю, що це все випічка, куплена в дорозі. Ледве знайшов потрібний будинок.

Вона живе на четвертому поверсі. Будинок без ліфта. Піднімаюся сходами. Приблизно поверсі на другому мені стало зовсім погано.

Знайома радо зустріла. Провела, показала кімнату, де я повинен був зупинитися. А сама втекла на кухню дорізати салат. Я подякував, а сам тихенько прошмигнув в туалет. Сиджу, а сам натішитися не можу, що зміг все ж дотерпів. Просидів хвилини три. У коридорі почулися кроки:

-Сонечко, ти там піпі або какао?

Я мовчу, а самого на ржач пробиває. Згадав, що у знайомої маленька дочка років чотирьох. Ймовірно, знайома подумала, що в туалеті засіла її донька.

Пішла.

А мене не відпускає. Сиджу далі. Минуло ще хвилин п’ять. Я закінчив свої брудні справи. Здається, що в коридорі знову хтось пройшов.

І пошепки знайома поруч з дверима: “Ти там ка-ка або пі-пі? Виходь вже, я тобі попку витру”.

Відкриваю двері: “Я підозрював, що ви люди гостинні, але щоб настільки …”