Рідна мати хоче позбавити мене дієздатності, тому що я не можу перестати хвилюватися через розлучення

Я незрячий хлопець із народження і мені зараз 25 років. Перш ніж розповісти, чому у мене погані стосунки з матір’ю, я трохи розкажу про інше.

Окрім проблем із зором, інших у мене немає. З головою у мене теж все нормально, навіть лікарі це підтвердили, коли мені давали інвалідність по зору, точніше подовжували її.

Відразу скажу, що користуюся комп’ютером за допомогою програми, яка голосом все озвучує, тому таким, як я, вже давно доступний інтернет. По-друге, мені дуже не щастить із дівчатами. За 25 років у мене майже ніколи не було дівчини.

Лише у листопаді минулого року я познайомився вперше з дівчиною. Але у червні цього року ми розлучилися. А оскільки незрячій людині важче знайти другу половину, то мені досі боляче. Минуло вже три місяці, а не відпускає. Іноді нахльостують емоції в душі, що ми розлучилися після 7 місяців спілкування, і я починаю злитися.

А зараз скажу, що з мамою не так. Річ у тому, що вона мені нещодавно сказала: «якщо ти не відпустиш цю ситуацію з колишньою дівчиною, то я тебе дієздатності позбавлю. Призначу тобі комісію, яку ми вже проходили і вона позбавить тебе всіх прав».

Я чесно не обманюю, що так було, тобто. Здійснити таке стосовно рідного сина лише за те, що в нього в душі хвилювання через розлучення зі своїм першим коханням?

Нормальна мама ніколи не лякатиме свого рідного сина позбавленням дієздатності. Вона може на нього накричати, може зірватися, але лякати таким…

Якби у мене була добра мама і не загрожувала б психіатричною лікарнею, тоді я ніколи б про ненависть до неї не думав, а так, я думаю, що мене можна зрозуміти. Таким матерям взагалі дітей протипоказано народжувати, не те що інвалідів, а навіть цілком здорових.

А ще я злюсь, що через свою недугу з дівчатами хронічно не щастить. Сидиш днями та ночами, шукаєш другу половинку. Адже незрячий — це такий самий член суспільства, який має право на дружину.

А в результаті лише одну дівчину за 25 років знайшов, і з тою розлучився і невідомо, коли тепер доля подарує другу половину. А мене мама, тільки через те, що я злюсь, хоче відправити на комісію! Тому вважаю, що маю право її ненавидіти.

You cannot copy content of this page