Подала на банкрутство, платила кредити років 10 завжди справно, але у певний момент чоловік втратив роботу. Кредити були тільки на квартири та ремонти, все в будинок, ніяких відпочинків та телефонів. Вже давно навіть забули, що таке кафе чи відпочинок десь поза домом.
Ми були з кредитами, але мали дві квартири, одна з них повністю покривала суму цих кредитів. У результаті виникла думка продати обидві квартири, взяти в іпотеку одну велику та платити невеликий відсоток. За сумою було б тисяч 10 не більше. Цю суму ми би з легкістю потянули фінансово, і не було б ніяких проблем.
Але раптом моя мама вирішила продати будинок, де я жила. Він спочатку належить моєму батькові, але, на жаль, його не стало, і коли подавали документи, я підписала відмову на користь мами, за підсумком частка в будинку моя не враховувалася. Ну гаразд, самі всього досягнемо.
Коли стало питання про продаж будинку, мій чоловік вирішив, що все ж таки варто його зберегти, і ми віддамо все наше майно моїй мамі на користь будинку. Вона погодилася на цю операцію, оскільки сума двох квартир була, по суті, рівна. Плюс нам потрібно було робити ремонт у будинку на суму 1,5 мільйона, природно, це були вже наші проблеми.
Моя мама одну квартиру зберегла і зараз її здає, а іншу продала і купила двокімнатну, взявши невеликий кредит, який уже погасила. Коли робили ремонт у будинку, я зайняла у мами 250 тисяч, 90 уже віддала, але пресинг за позикою від неї досі йде. При тому що я зараз у банкрутстві та моя зарплата 10 тисяч.
Невже складно увійти до становища? Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд і тобі ця копійка не є необхідною? Я ж не стороння людина. Я вже так шкодую, що пішла на цю угоду, я мала інші плани, і не було б зараз таких боргів і проблем. Пішла заради збереження пам’яті, житла. Поясніть я не права?
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…